Історія викуплення

Розділ 1. Падіння Люцифера

Перед своїм повстанням Люцифер був на Небі високо поставленим величним ангелом, який поступався славою лише улюбленому Божому Синові. На його обличчі, як і на обличчях інших ангелів, спочивав вираз лагідності й щастя. Чоло його було високим широким, що свідчило про силу інтелекту. Зовнішність Люцифера була досконалою, манери — шляхетними й величними. Його лице променіло особливим світлом, що сяяло навколо нього. Це сяйво було яскравішим і прекраснішим за світло, яке оточувало інших ангелів; і все ж Христос, улюблений Син Божий, мав величезну перевагу над усім сонмом ангелів. Він був одне з Отцем ще до створення ангелів. Люцифер заздрив Христові й поступово почав привласнювати владу, котра належала тільки Йому. ІВ 3.1

Великий Творець зібрав небесне воїнство, щоб у присутності всіх ангелів виявити особливу честь Своєму Синові. Син сидів на престолі разом з Отцем, і небесний сонм святих ангелів зібрався навколо них. Тоді Отець об'явив: Він Сам стверджує, що Христос, Його Син, рівний Йому, так що де тільки перебуває Син, Його присутність ідентична присутності Отця. Слову Сина необхідно коритися так, як і Слову Отця. Він наділив Свого Сина владою керувати небесним воїнством. І особливим чином Його Син мав діяти в єдності з Ним у створенні Землі, яке незабаром мало відбутися, та всього живого, що існуватиме на ній. Його Син виконуватиме Його волю й наміри і нічого не робитиме тільки від Себе. Воля Отця виконається в Ньому. ІВ 3.2

Люцифер був сповнений ревнощів та заздрощів до Ісуса Христа. Проте, коли всі ангели поклонилися Ісусові, визнаючи Його вищість, верховну владу і законне правління, він поклонився з ними, хоч його серце було сповнене заздрості й ненависті. Христос брав участь в особливій Раді Бога стосовно Його планів, тоді як Люцифер не був з ними ознайомлений. Він не розумів Божих намірів, та йому й не було дозволено знати їх. ІВ 4.1

Але Христос був визнаний Небесний Владика; Він володів такими ж силою й владою, як і Сам Бог. Люцифер гадав, що він — улюбленець на Небі серед ангелів. Він був високо вшанований, проте це не викликало в нього подяки і хвали Творцеві. Він прагнув того високого становища, яке посідав Сам Бог. Люцифер пишався своєю величчю і знав, що користується пошаною ангелів. Він повинен був виконувати особливу місію. Він перебував біля Великого Творця, і його особливою мірою осявало немеркнуче проміння чудового світла, що оточувало Вічного Бога. Люцифер думав про те, з якими задоволенням і запопадливістю ангели корилися його наказам. Чи ж не були його шати світлими й прекрасними? Чому ж Христос мав бути вшанований більше за нього? ІВ 4.2

Він залишив місце безпосередньої присутності Отця невдоволений, сповнений заздрості до Ісуса Христа. Приховуючи свої справжні наміри, зібрав воїнство ангелів. Темою його розмови був він сам. Відчуваючи образу, він розповів, що Бог віддав перевагу Ісусові, знехтувавши ним. Він повідомив, що відтепер солодкій свободі, якою користувалися ангели, настав кінець. Бо хіба ж над ними не був призначений Правитель, якому віднині вони повинні віддавати рабську пошану? Люцифер заявив, що скликав їх, аби запевнити: він більше не потерпить такого зазіхання на свої та їхні права, ніколи більше не поклониться Христові, доб'ється для себе тих почестей, які мали бути віддані йому, і стане командувачем усіх, хто забажає йти за ним і коритися його голосу. ІВ 4.3

Між ангелами виникла суперечка. Люцифер та його прибічники намагалися змінити правління Боже. Вони були незадоволені й нещасні через те, що не могли осягнути Його незбагненну мудрість і зрозуміти, для чого Він звеличив Свого Сина, наділивши Його такою необмеженою силою та владою. Вони повстали проти влади Сина. ІВ 5.1

Ангели, котрі зберегли вірність, намагалися примирити цього могутнього ангела-бунтівника із волею його Творця. Вони виправдовували те, що Бог наділив честю Христа, і з допомогою вагомих доказів старалися переконати Люцифера, що пошана до нього тепер не стала меншою, ніж перед тим, як Отець проголосив, якою честю наділив Свого Сина. Вони зрозуміло пояснювали йому, що Христос — Син Божий, Котрий існував разом з Ним до створення ангелів, Він завжди стояв по правиці Бога, і ніхто раніше не піддавав сумніву Його владу, яку Він застосовував з любов'ю й лагідністю, а виконання усіх Його повелінь було радістю для небожителів. Вони переконували, що особливе вшанування Христа Отцем у присутності ангелів не принижувало честі, яка до цього часу належала Люциферові. Ангели ридали. Вони із хвилюванням намагалися переконати його відмовитися від нечестивих задумів і підкоритися своєму Творцеві, адже досі всюди панували мир та гармонія, а до яких наслідків може призвести цей розкольницький, бунтарський дух? ІВ 5.2

Люцифер відмовився слухати. І тоді він відвернувся від вірних щирих ангелів, засудивши їх як рабів. Вірні Богові ангели з подивом зауважили, що спроби Люцифера підняти повстання мали успіх. Він обіцяв їм нове, краще правління, за якого всі матимуть свободу. Багато ангелів заявили про свій намір визнати його своїм вождем і головнокомандувачем. Побачивши, що його дії мають успіх, Люцифер тішив себе думкою, що всі ангели перейдуть на його бік, він стане рівним Самому Богові і його владний голос віддаватиме накази усьому небесному воїнству. І знову вірні ангели застерігали його, говорячи, якими будуть наслідки, якщо він уперто робитиме своє; що Той, Хто створив ангелів, Своєю силою може позбавити їх усієї влади та належним чином покарати за зухвалу бунтівливість. Подумати тільки, щоб ангел повстав проти Закону Божого — такого ж святого, як і Сам Бог! Вони застерігали бунтівників затулити свої вуха від оманливих слів Люцифера, радили йому і тим, хто перебував під його впливом, прийти до Бога й визнати, що вони завинили, дозволяючи собі навіть у думках піддавати сумніву Його право на владу. ІВ 5.3

Багато прибічників Люцифера були схильні прислухатися до поради вірних ангелів, розкаятися у своєму незадоволенні і знову увійти в довір'я Отця та Його улюбленого Сина. Тоді великий бунтівник оголосив, що обізнаний із Законом Божим і якщо виявить рабську покірність, то буде позбавлений своїх почестей. Ніколи більше йому не буде довірене таке високе становище. Він говорив, що всі вони, разом з ним, зайшли надто далеко, аби можна було повернутися назад, що він сміливо зустріне будь-які наслідки, бо ніколи не буде по-рабському поклонятися Божому Синові. Люцифер стверджував, що Бог їх не простить, і тепер вони повинні відстояти свою свободу, силою здобути те становище й ту владу, яких їм не було надано добровільно. ІВ 6.1

Вірні ангели негайно поспішили до Сина Божого та розповіли Йому, що мало місце в середовищі ангелів. У цей час Отець радився зі Своїм улюбленим Сином, аби визначити заходи, з допомогою яких задля благополуччя вірних ангелів зможе бути назавжди скинута привласнена влада сатани. Великий Бог міг би відразу скинути цього архиошуканця з Неба, проте не таким був Його намір. Він надасть бунтівникові рівну можливість помірятися силою й могутністю з Його Сином та вірними Йому ангелами. У цій битві кожен ангел обере, на чиєму буде боці, і це стане очевидним для всіх. Було б небезпечно дозволити комусь із тих, хто об'єднався із сатаною у повстанні, залишатися на Небі. Вони засвоїли урок свідомого повстання проти незмінного Божого Закону, а це є невиліковним. Якби Бог вдався до Своєї сили, аби покарати головного бунтівника, то незадоволені ангели не були б виявлені, тому Бог обрав інший шлях; Він бажав ясно показати усьому небесному воїнству Свою справедливість та Свій суд. ІВ 6.2