За прикладом Ісуса

29 грудня. Божий закон веде до справжнього покаяння

“Може почують вони, і вернуться кожен зо своєї злої дороги, й Я пожалую щодо зла, яке думаю вчинити їм через злі їхні вчинки!” (Єрем. 26:3). ЗПІ 475.1

[Апостол Павло пише:] “Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай”... Закон, який обіцяє життя його виконавцю, виголошує смерть порушникові. “Отже, — каже апостол, — Закон святий, і заповідь свята, праведна та добра”. ЗПІ 475.2

Наскільки відрізняються ці слова Павла від тих, які нині лунають із численних кафедр! Людей навчають, що їм не обов'язково виконувати Божий Закон, щоб отримати спасіння; що достатньо тільки вірити в Ісуса і вони будуть спасенні. Без Закону людей неможливо звинуватити в гріхах і вони не відчувають потреби в покаянні. Не усвідомлюючи свого плачевного стану порушників Божого Закону, вони не відчувають потреби у викупній крові Христа як своєї єдиної надії на спасіння. ЗПІ 475.3

Без Божого Закону не обходиться жодне правдиве навернення. Істинне покаяння неможливе без звинувачення в гріху. Святе Письмо проголошує, що “гріх є беззаконня” і “через Закон пізнається гріх”. ЗПІ 475.4

Щоб усвідомити свою провину, грішники повинні випробувати свій характер великим Божим мірилом праведності. Щоб виявити власні вади, вони мають подивитися в дзеркало Божих постанов. Однак сам по собі Закон, відкриваючи людям їхню гріховність, звільнити від неї не здатний. Тільки Євангеліє Христа може запропонувати їм прощення. Щоб отримати прощення, грішники повинні покаятися перед Богом, Закон Якого порушили, та повірити в Христа — їхню викупну Жертву. ЗПІ 475.5

Без істинного покаяння не може бути істинного навернення. Багато хто, будучи обманутими, не розуміють цього, і надто часто весь їхній християнський досвід виявляється оманою. Ось чому багато людей, котрі долучаються до Церкви, не з'єднуються із Христом. ЗПІ 476.1

“Оскільки тілесні задуми — ворожнеча проти Бога, тому що вони не коряться Божому Законові, та й не можуть”. Коли людина народжується згори, її серце відновлюється Божою благодаттю. Воно приходить до згоди з Богом та послуху Його Законові. Коли відбувається ця могутня зміна, грішник переходить від смерті до життя, від гріха до святості, від переступу і повстання до послуху й вірності. Старе життя у відчуженні від Бога припинилося, почалося нове життя — у примиренні, вірі й любові. І тоді “оправдання Закону здійснилося в нас, які ходимо не за тілом, а за Духом” (Дух пророцтва, т. 4, c. [297, 298]). ЗПІ 476.2