За прикладом Ісуса

28 вересня. Спочатку посвячення, потім — пошук загиблих

“Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому!” (Ісаї 40:3). ЗПІ 350.3

Чи відчуваєте ви освячувальну силу священної Істини в серці, житті й характері? Чи перейнялися ви впевненістю в тому, що Бог простив ваші гріхи заради Свого дорогого Сина? Чи намагаєтеся жити із сумлінням, чистим перед Богом та людьми? Чи заступаєтеся перед Богом за своїх друзів і сусідів? Якщо ви примирилися з Богом і все поклали на Його вівтар, тоді з успіхом можете брати участь у наверненні душ до Христа. ЗПІ 350.4

Перш ніж брати на себе труд нести пізнання про істину для теперішнього часу та чудове провидіння Бога, яке сприяє прогресові Його справи, цілком присвятімо себе Тому, Чиє Ім'я бажаємо звеличити. Ревно молімось про тих, до кого збираємося піти, живою вірою приводячи їх одного за одним у Божу присутність. ЗПІ 350.5

Господь знає наші думки й наміри, і як легко Він може упокорити нас! Як легко Його Дух, немов вогонь, може розтопити наше кам'яне серце! Як легко Бог може наповнити душу любов'ю та ніжністю! Як легко може наділити нас чеснотами Свого Духа і приготувати до праці задля людських душ! ЗПІ 351.1

Сьогодні в Церкві має виявлятися сила переможної благодаті, і вона виявить себе, якщо ми прислухаємося до порад Христа, звернених до Його послідовників. Навчаючись бути прикрасою вченню нашого Спасителя Христа, ми обов'язково побачимо Боже спасіння. ЗПІ 351.2

Усім, хто збирається взятися за особливу місіонерську роботу... я хочу сказати: будьте старанні в праці, живіть під керівництвом Святого Духа. Щоденно розширюйте свій християнський досвід. Нехай люди, котрі мають особливі дари, працюють для невіруючих із різних верств суспільства. Старанно шукайте душі, які гинуть. Пам'ятайте про те, як сильно Христос бажає повернути до Своєї отари заблудлих овечок! ЗПІ 351.3

Піклуйтеся про душі як ті, хто має дати звіт. У вашій місіонерській роботі нехай ваше світло світить такими яскравими могутніми променями, щоб ніхто не міг встати на суді і сказати: “Чому ти не розповів мені про цю істину? Чому не потурбувався про мою душу?” (Газета церковних служителів, вересень 1914 р.). ЗПІ 351.4