За прикладом Ісуса

30 серпня. Час вимагає більш глибокого посвячення

“Коли ж прийде Він, Дух Істини, то поведе вас до повної істини, бо не від Себе буде говорити, але що почує, те й говоритиме, і сповістить вам те, що має настати” (Івана 16:13). ЗПІ 313.1

Кожний новий день наближає нас до кінця. А чи наближає він нас до Бога? Люди, з якими ми щодня спілкуємося, потребують нашої допомоги, нашого керівництва. Адже вони можуть перебувати в такому душевному стані, що вчасно сказане слово завдяки Святому Духові стане подібним до цвяха, забитого в потрібне місце. Завтра частина цих людей опиниться там, де їх вже ніколи не досягне євангельська вістка. Який наш вплив на цих попутників? Які зусилля ми докладаємо, аби привести їх до Христа? ЗПІ 313.2

Час короткий, так що нам необхідно збиратися із силами, адже попереду ще багато роботи. Існує потреба в працівниках, котрі розуміють великий масштаб справи, яку необхідно звершити, і беруться за неї не заради винагороди, а через усвідомлення близькості кінця. Час вимагає від нас більшої ефективності та глибшого посвячення. Усі ці думки так переповнюють мене, що я кличу до Бога: “Підійми та пошли у світ вісників, у серцях котрих розп'ятий дух поклоніння собі, який лежить в основі кожного гріха”... ЗПІ 313.3

Покладаючись на Бога, ми повинні наполегливо просуватися вперед, звершуючи Його справу безкорисливо, у покірній залежності від Нього, довіряючи всього себе — своє теперішнє і майбутнє — Його мудрому провидінню, твердо зберігаючи початковий стан аж до кінця, пам'ятаючи, що ми отримуємо благословення Небес завдяки не нашій гідності, а гідності Христа і прийняттю нами через віру в Нього рясної Божої благодаті (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [27]). ЗПІ 313.4