За прикладом Ісуса

10 серпня. Природа являє любов і славу Бога

“То що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ні коронуєш його!” (Псал. 8:5, 6). ЗПІ 288.1

Наш добрий Небесний Отець бажає, щоб Його діти вірили Йому, як дитина довіряє своїм земним батькам. Проте надто часто доводиться спостерігати, як бідні, немічні люди обтяжують себе турботами і тривогами, які Бог ніколи на них не клав. Вони все ставлять з ніг на голову; вони шукають насамперед того, що від світу цього, а Небесне Царство для них — другорядне. Якщо Бог турбується навіть про малу пташку, котрій і в голову не приходить переживати за майбутнє, то чому ж люди, створені за Божим образом, приділяють так багато часу й уваги таким переживанням? ЗПІ 288.2

Бог зробив усе можливе, щоб ми переконалися в Його любові й турботі, і проте як часто ми просто не бачимо Божественної руки в різноманітних благословеннях, якими користуємося. Усі наші здібності, усі земні блага походять від Нього. Щоразу, збираючись за сімейним столом, щоб підкріпитися, ми повинні пам'ятати: усе це — вияв Божої любові. Так невже ми будемо приймати дари, але відкидати Дарувальника?.. ЗПІ 288.3

Коли Адам і Єва оселилися у своєму Едемському домі, вони мали все, що великодушний Творець міг дати їм для зручності і щастя. Проте вони наважилися не послухатися Його, тому були вигнані зі свого чудового дому. І тоді велика любов Бога до нас виявилася в одному дарі — Його дорогому Сині. Якби наші прабатьки не прийняли цього дару, людський рід опинився б у безнадійному становищі. Але з якою великою радістю вони сприйняли обітницю про Месію! ЗПІ 288.4

Усі, хто приймає Спасителя, мають благословенну можливість стати Божими дітьми, членами небесної сім'ї і колись сісти праворуч Бога. Яка любов, яка дивовижна любов! Про цю любов апостол Іван пише: “Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми!” ЗПІ 289.1

Незважаючи на те, що землю спіткало прокляття і вона стала родити тернину й осот, квіти аж ніяк не зникли з її обличчя. У цьому світі є не тільки горе і страждання. Перед нами відкрита велика Божа книга природи, і з неї нам належить черпати піднесені думки про велич, неперевершену любов та славу Бога (Рев'ю енд Геральд, 27 жовтня 1885 р.). ЗПІ 289.2