За прикладом Ісуса

25 липня. Живіть безкорисливо та навчайте людей любити Ісуса

“Усією тією дорогою, що наказав вам Господь, Бог ваш, будете ходити, щоб жили ви й було вам добре, і щоб довгі були ваші дні в Краї, що ви оволодієте ним” (П. Зак. 5:33). ЗПІ 267.3

Христос — дорога, правда і життя. Я прошу вас: вивчайте Його життя... Він прийшов, аби принести загиблим душам дар вічного життя. У жертві Свого Сина Отець явив, як сильно бажає спасіння грішників. “Саме тому любить Мене Отець, — сказав Христос, — що Я кладу Свою душу”. Отець любить нас любов'ю, яку ми можемо осягнути тільки частково. ЗПІ 267.4

Люди не можуть збагнути жертву Христа, принесену Небесами задля цього світу, бо їм не вистачає духу самозречення і самопожертви. Їхній релігійний досвід змішаний з егоїзмом та самопіднесенням. Такі віруючі мають лише примарну надію стати співспадкоємцями Христа. “Запевняю вас: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне”. ЗПІ 267.5

Багато людей, котрі сповідують благочестя, оцінюють себе людськими мірками, тому стають немічними в духовному житті. Вони не перемогли свою гординю. Поки ці душі не впадуть на Камінь і не розіб'ються, вони не усвідомлять своєї нужди. О, якби вони визнали свої гріхи перед Богом та почали молитися про присутність Святого Духа в їхньому житті! Істина і праведність зіллються в серця, очищені від себелюбства і гріха, та через життя тих, у чиїх душах Істині відведене головне місце... ЗПІ 267.6

Нечестя світу не зменшується. З кожним роком зло поширюється все більше і до нього ставляться дедалі легковажніше. Нехай наші зібрання стануть часом дослідження серця і часом покаяння. Наш народ, отримавши такі великі благословення, має перевагу бути деревами праведності, які духмяніють утіхою і благословенням. Вони повинні бути живими каменями, що випромінюють світло. Люди, котрі отримали прощення гріхів, повинні всіма силами намагатися вивести на шлях праведності тих, хто ще на дорозі гріха. Ставши учасниками самозречення і самопожертви Христа, вони навчать людей, як залишати себелюбство і гріх та приймати замість них чудові якості Божественної природи (Рев'ю енд Геральд, 22 липня 1909 р.). ЗПІ 268.1