За прикладом Ісуса

16 липня. Труднощі зміцнюють духовні м'язи

“Не бариться Господь з обітницею, хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття” (2 Петра 3:9). ЗПІ 255.2

Під час спокус ми ніби забуваємо, що Бог випробовує нас, аби випробування вашої віри — набагато ціннішої за золото, яке гине, хоч і випробовується у вогні, — виявилося для похвали, слави і честі при з'явленні Ісуса Христа. Господь поміщає нас у різні обставини, щоб ми могли розвиватися. Якщо ми маємо певні вади характеру, про які не підозрюємо, Він допускає в нашому житті труднощі, щоб ми побачили ці вади і могли їх подолати. ЗПІ 255.3

Саме Його провидіння ставить нас у різні умови. Щоразу, опинившись у якійсь ситуації, ми зустрічаємося з різними видами спокус. Скільки разів, піддавшись черговій спокусі, ми думали: “Я зробив велику помилку. О, якби все було, як раніше!” Звідки ж береться це незадоволення? Річ у тому, що за нових обставин ви побачили якісь нові вади у своєму характері, вони були там і раніше, просто ви їх не зауважували. Що ж необхідно робити, коли Господь посилає вам випробування? Ви повинні терміново подолати ці вади. ЗПІ 256.1

Саме в боротьбі з труднощами зміцнятимуться ваші духовні м'язи і жили. Ви станете сильними в Христі, якщо витримаєте перевірку і випробування від Господа. Однак якщо почнете звинувачувати обставини й оточуючих, то зробитеся тільки слабшими. Я бачила людей, котрі завжди звинувачували всіх і вся, тоді як вина лежала на них самих. Їм треба було впасти на Камінь і розбитися. А вони задовольнялися своєю самоправедністю. Неприємності, з якими ми зустрічаємося, призначені для нашого випробовування. Ворог наших душ постійно протидіє нам, але при цьому виявляються вади нашого характеру, і коли вони стають очевидними, не будемо звинувачувати інших, натомість скажемо: “Встану, піду до свого батька”. ЗПІ 256.2

Коли ми починаємо усвідомлювати себе грішниками, коли падаємо на Камінь і розбиваємося об Нього, Ісус бере нас на руки і пригортає до Свого серця. Тоді нас захоплює краса Його характеру, а власна праведність викликає тільки огиду. Нам потрібно ближче підійти до підніжжя хреста. Чим більше ми упокорюємося, тим вищою в наших очах стає Божа любов (Рев'ю енд Геральд, 6 серпня 1889 р.). ЗПІ 256.3