За прикладом Ісуса

19 червня. Правильно розставляйте пріоритети в житті

“Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності, а це все вам додасться” (Матв. 6:33). ЗПІ 220.1

Звідусіль християнина оточують спокуси, які намагаються збити його з вузького шляху; але ті, хто хоче удосконалити характер для вічності, повинні керуватися у своєму житті волею Бога, повністю відмовляючись від усього, що не до вподоби Йому. Тисячі людей впадають у гріх, оскільки залишають цитадель свого серця без охорони. Вони занурюються в турботи цього світу, і їхнє серце втрачає справжнє благочестя. Вони поспішають здобувати, бажаючи накопичити якомога більше скарбів цього світу. Тим самим вони позбавляють себе можливості просуватися християнським шляхом. “Тому будьте мудрі й ревні в молитвах!” І поки молитеся, з усіх сил намагайтеся огородити своє серце від будь-якої нечистоти, оскільки молитва без зусилля — пародія на молитву. ЗПІ 220.2

“Не любіть світу, ні того, що у світі: коли хто любить світ, у тому немає любові Отця”. Кожна мить нашого життя належить Богові, тому ми не маємо права обтяжувати себе клопотами, які не залишають місця в нашому серці для Його любові. Водночас ми маємо підкоритися наказу: “У наполегливості не лінуйтеся”. Нам необхідно працювати, щоб ми мали що дати нужденному. Немає на те Божої волі, щоб наші здібності слабшали від бездіяльності. Християни повинні працювати і брати участь у справі; вони можуть зробити чимало в цьому напрямку та не грішити проти Бога. ЗПІ 220.3

Проте надто часто християни дозволяють життєвим клопотам забирати час, який належить Богові. Вони присвячують ці дорогоцінні миті або здобуванню грошей, або розвагам. Усі свої сили вони спрямовують на здобуття земного скарбу і таким чином опиняються на забороненій території. ЗПІ 221.1

Чимало християн за визнанням суворо стежать за тим, аби всі їхні ділові операції були відзначені печаткою бездоганної чесності, однак їхні відносини з Богом відзначені нечесністю. Поглинуті світськими справами, вони не виконують своїх обов'язків щодо оточуючих. Вони не виховують своїх дітей у вченні і настанові Господніх, їхній сімейний вівтар занедбаний. Вічним інтересам відведене не перше, а тільки друге місце. Вони обкрадають Бога, оскільки їхні кращі думки віддані світові, їхній час витрачається на маловажні справи. Вони гинуть не тому, що нечесні у світських справах, а тому, що забирають у Бога те, що належить Йому за правом (Ознаки часу, 17 грудня 1896 р.). ЗПІ 221.2