За прикладом Ісуса

7 червня. У ділових стосунках потрібно керуватися золотим правилом

“Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, — нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно” (Михея 6:8). ЗПІ 205.1

Закони народів відображають слабкості і пристрасті невідродженого серця, а Божі закони відзначені печаткою Божественного, і якщо їх виконувати, вони навчать чуйно і шанобливо ставитися до прав та привілеїв інших людей... Господь турбується про інтереси всіх Своїх дітей та проголошує, що захищатиме нужденних і пригноблених. Про пригнобленого Він каже: “І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний”. ЗПІ 205.2

Якщо заможна людина неухильно чесна, якщо любить і боїться Бога, вона може стати благодійником для бідних. Вона може допомогти їм і брати з них не більше відсотків [з позиченої суми], ніж підказує милосердя. Таким чином вона і сама нічого не втратить, і своєму нужденному ближньому зробить велике добро, звільнивши його від рук безчесного шахрая. У всіх ділових операціях не можна ані на мить випускати з уваги принципи золотого правила... Немає на те волі Бога, щоб одна людина жила за рахунок іншої. Він ревно оберігає права Своїх дітей, і в небесних книгах відзначається кожна хитрість нечесного ділка. ЗПІ 205.3

Святе Письмо засуджує такий гріх, як жадоба до наживи. “Бо знайте, що жодний... жадібний до наживи, котрий є ідолослужителем, не має спадщини в Царстві Христа і Бога”. Псалмист каже: “Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа”. Апостол Павло ставить зажерливих в один ряд з ідолопоклонниками, перелюбниками, злодіями, пияками, наклепниками і розбійниками, які не успадкують Божого Царства. Це плоди поганого дерева, і Бог знеславлений ними. Ми не повинні запозичувати звичаї і правила цього світу. Нам необхідно змінитися, будь-яку несправедливість необхідно усунути. ЗПІ 205.4

Нам дане повеління: “Дослідіть Писання”. Боже Слово — ось наше керівництво до дії. Ми маємо дотримуватися його принципів у повсякденному житті, це найкраще християнське свідчення. У взаєминах одне з одним нам необхідно дотримуватися великих принципів справедливості і милосердя. Ми повинні щоденно зрощувати якості, котрі приготують нас до життя в небесному суспільстві. Якщо ми так чинимо, Бог стає нашим Поручителем, обіцяючи благословляти нас у всіх наших працях, і ми “повік не захитаємося” (Ознаки часу, 7 лютого 1884 р.). ЗПІ 206.1