За прикладом Ісуса

31 травня. Суботній спокій і радість у вічності

“І станеться, кожного новомісяччя в часі його, і щосуботи за часу її кожне тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям Моїм, говорить Господь” (Ісаї 66:23). ЗПІ 196.1

Нарешті Ісус спочивав. Довгий день образ і мук закінчився. Коли останні промені призахідного сонця сповістили про початок суботи, Божий Син спокійно лежав у тиші гробниці Йосифа. Він завершив Свою працю. Його руки були мирно складені. Ісус спокійно відпочивав у святі години суботнього дня. ЗПІ 196.2

На самому початку Отець і Син спочивали в суботу після Своєї праці творіння Землі. Коли “були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє” (Бут. 2:1), Творець та всі небесні істоти раділи, споглядаючи цю славну картину. Тоді “співали всі зорі поранні та радісно вигукували всі Божі сини” (Йова 38:7). Тепер, закінчивши справу спасіння, Ісус також спочивав. І хоч на землі ті, котрі любили Його, були засмучені, Небеса раділи. ЗПІ 196.3

Яке славне майбутнє відкривалося перед очима небесних істот! Бог і ангели побачили результати праці Христа: відроджене хворіння та викуплене людство, яке перемогло гріх, уже більше ніколи не відпаде від Бога. День, коли Ісус спочивав, назавжди пов'язаний з цією радісною картиною, бо “діло Його досконале” і “все, що Бог робить, воно зостається навіки” (Екл. 3:14). Коли прийде час “відновлення всього, про що Бог говорив устами Своїх святих одвічних пророків” (Дії 3:21), тоді субота творіння, день, коли Ісус спочивав у гробниці Йосифа, буде, як і раніше, днем спочинку й радості. Небо і Земля складатимуть хвалу й подяку, коли щосуботи спасенні народи схилятимуться в щасливому поклонінні перед Богом і Агнцем (див. Ісаї 66:23). ЗПІ 196.4

Останні події дня розп'яття стали новим доказом виконання пророцтва і новим свідченням Божественності Христа. Коли темрява над хрестом розсіялася і пролунав передсмертний вигук Спасителя, відразу ж почувся інший голос: “Справді, Він був Божий Син!” (Матв. 27:54) (Христос — надія світу, c. [769, 770]). ЗПІ 196.5