За прикладом Ісуса

25 травня. Суботу святкували здавна, святкують її і сьогодні

“Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, землю, море і джерела вод!.. Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса!” (Об'явл. 14:7-12). ЗПІ 188.1

Пророк звертає увагу на відкинену людьми постанову такими словами: “Руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення! Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, — не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова, — тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, — бо уста Господні сказали оце!” (Ісаї 58:12-14)... ЗПІ 188.2

Адам святкував суботу — день, який Творець освятив, благословив і в котрий Він спочив, — не тільки в Едемському саду, у своїй невинності, а й після гріхопадіння, коли Адам був вигнаний зі свого прекрасного дому та гірко каявся. Суботу святкували всі патріархи від Авеля до праведного Ноя, від Авраама до Якова. Коли вибраний народ перебував у єгипетській неволі, багато ізраїльтян серед пануючого ідолопоклонства втратили знання про Божественний Закон; але коли Господь звільнив Ізраїль, Він урочисто й велично проголосив Свій Закон перед зібраним народом, щоб люди могли пізнати Його волю і завжди зі страхом коритися Йому. ЗПІ 188.3

Від того дня і до сьогодні на Землі збереглося пізнання Закону Божого і дотримувалася субота Четвертої Заповіді. Хоч “людині гріха” вдалося потоптати ногами святий Божий день, однак навіть під час її панування в потаємних місцях переховувалися вірні душі, які святкували суботу. Від часів Реформації в кожному поколінні були люди, які виконували Четверту Заповідь. Хоч часто їм доводилося зазнавати ганьби й переслідувань, вони постійно свідчили про незмінність і вічність Закону Божого та про святий обов'язок людини шанувати суботу як пам'ятник творінню. ЗПІ 189.1

Ці істини, представлені в 14-му розділі книги Об'явлення, у поєднанні з “вічним Євангелієм” будуть відмітною рисою Церкви Христа на час Його Приходу, тому що плодами трьохангельської вістки буде “терпіння святих, які додержуються заповідей Божих та Ісусової віри” (Об'явл. 14:12). Ця вістка стане останньою вісткою для світу перед Приходом Господа. Відразу ж після її проголошення Син Людський з'явиться в славі, як було показано пророкові, аби пожати жниво на Землі (Велика боротьба, c. [452-454]). ЗПІ 189.2