За прикладом Ісуса

7 травня. Потрійне чудо, яке розкриває святість суботи

“А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю” (Вих. 16:35). ЗПІ 166.2

Щотижня підчас довгих років блукань пустелею ізраїльтяни були свідками потрійного чуда, яке мало закарбувати в їхній свідомості святість суботнього дня: шостого дня випадала подвійна кількість манни; сьомого дня її не було зовсім, а частина, призначена для суботи, залишалася свіжою й солодкою; якщо ж її залишали в будь-який інший день, вона робилася непридатною для споживання. ЗПІ 166.3

В усьому, що пов'язано з манною, ми бачимо переконливий доказ того, що субота не встановлена в час проголошення Закону на Синаї, як це намагається дехто довести. Ще до того, як ізраїльтяни підійшли до Синаю, вони вже знали, що святість суботи обов'язкова для них. Той факт, що вони щоп'ятниці збирали подвійну норму манни, готуючись таким чином до суботнього дня, коли вона не випадатиме, постійно нагадував їм про священну природу дня спокою. А коли хтось виходив збирати манну в суботу, Господь запитував: “Доки ви будете відмовлятися від виконання Заповідей Моїх та Законів Моїх?” ЗПІ 166.4

“Ізраїлеві сини їли ту манну сорок років, аж до прибуття їх до заселеного краю, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю”. Протягом сорока років, день у день, манна, що посилалася таким чудодійним чином, нагадувала їм про постійну турботу та ніжну любов Бога. Господь, за словами псалмиста, давав їм “хліб небесний”. “Хліб ангельський їла людина” (Псал. 78:24, 25), тобто їжу, приготовлену ангелами. Вживаючи “небесний хліб”, люди щоденно переконувалися: Божа обітниця збереже їх від усякого нестатку так, ніби вони жили серед родючих рівнин Ханаану, серед урожайних ланів збіжжя (Патріархи і пророки, c. [296, 297]). ЗПІ 167.1