Христос — Переможець

17 квітня. Божий Закон даний не лише Ізраїлю

“Тож коли щиро слухатимеш Мого голосу й дотримуватимешся Мого Заповіту, то будеш Моєю особливою власністю з-поміж усіх народів, бо Моя вся земля. Ви будете в Мене царством священиків, народом святим” (Вих.19:5-6). ХП 116.1

Бог бажав, аби проголошення Його Закону відбулося незвично та щоб велична урочистість відповідала святій суті цього Закону... ХП 116.2

Відповідно до повелінь були зроблені необхідні приготування. Виконуючи подальші вказівки, Мойсей звелів огородити гору, щоб ані людина, ані тварина не могли ступити на священну територію... ХП 116.3

Уранці третього дня, коли очі всіх присутніх були звернуті на гору, люди побачили, що її вершина вкрита густою хмарою, яка дедалі більше темнішала й густішала, поволі спускаючись вниз, аж поки вся гора не занурилась в якусь таємничу темряву. Почувся звук, схожий на голос сурми, що скликала народ на зустріч з Богом; усі ізраїльтяни зібралися біля підніжжя гори. З густої темряви виривалися яскраві блискавиці, а серед оточуючих гір лунав страшенний гуркіт грому... ХП 116.4

Та ось грім припинився, замовк голос сурми; земля перестала хитатися. Запанувала урочиста тиша, після чого почувся Божий голос. Стоячи на горі в оточенні ангелів і оповитий непроглядною темрявою, Господь проголосив Свій Закон... ХП 116.5

Єгова явив Себе не лише в страшній величі Судді і Законодавця, а й милосердним Покровителем Свого народу: “Я — Господь, Бог твій, Який вивів тебе із землі єгипетської, з дому рабства”. Той, Котрий, як вони вже знали, був Провідником та Визволителем, вивів їх із Єгипту, звільнив від ворогів, проклавши дорогу через море і уразивши фараона та його військо, показав, що Він вищий від усіх богів Єгипту і нині проголошує Свій Закон. ХП 116.6

Той Закон призначався не лише для євреїв. Бог дарував їм перевагу бути охоронцями і виконавцями Його Закону — священного спадку для всього світу. Принципи Десятислів'я стосуються усього людства; вони дані всім людям для навчання й втілення у життя. Десять Заповідей, коротких, чітких, глибоких та авторитетних, вказують на обов'язки людини щодо Бога і ближніх; усі вони ґрунтуються на величному, фундаментальному принципі любові¹. ХП 116.7