Христос — Переможець

10 квітня. Лише правдива віра витримує випробування

“Як побачив Ізраїль, з якою потугою Господь побив єгиптян, то став народ боятися Господа! І повірив він Господеві та Його слузі Мойсеєві” (Вих.14:31). ХП 109.1

Голоси євреїв урочисто звучали над водами Червоного моря, прославляючи Бога. ХП 109.2

Проте незабаром їхня віра була знову випробувана. Господь хотів знати, наскільки Він може розраховувати на вірність і слухняність Свого народу. Євреї йшли пустелею три дні, не знаходячи води. “І прийшли вони в Меру, та не могли з Мери пити води, бо гіркою була... І став народ нарікати на Мойсея, говорячи: ‘Що нам пити?’” (Вих.15:23-24). Замість того щоб довіряти Господеві, боятися і вірити Йому навіть за найбільш розчаровуючих обставин, євреї почали звинувачувати свого керівника. ХП 109.3

Так діють і представники сучасного покоління. Диявольський план спокушення завжди залишається незмінним. Доки все складається вдало, людям здається, що вони вірять. Та коли їм доводиться страждати, терпіти невдачі чи розчарування, вони падають духом. Віра, яка залежить від обставин чи оточення, жевріє лише тоді, коли все йде гладко; насправді це не є віра. ХП 109.4

У своєму горі Мойсей звернувся до Господа. Те саме мали б зробити нещодавно так дивовижно врятовані ізраїльтяни. Господь почув волання Свого слуги, котрому люди кидали так багато гірких докорів. Він вказав Мойсеєві на дерево; Мойсей “вкинув його у воду, і вода стала солодкою! ” (Вих.15:25). Певна річ, не саме дерево перетворило гірку воду на солодку, а сила Того, Хто перебував у хмарному стовпі, — Того, Хто може все. ХП 109.5

Чи після цього люди гідно оцінили Божі благословення? Чи визнали вони Його? Чи сповнились їхні серця хвалою і вдячністю? Чи вони звершили служіння прославлення, подібне до того, яке було здійснене на березі Червоного моря після чудового визволення? На жаль, у Біблії не знаходимо жодних доказів того, що Божа ласка, доброта і любов до них зміцнили їхню віру. ХП 109.6

Коли ми зустрічаємось із випробуваннями, коли бачимо, що в майбутньому наш добробут і комфорт може не зростати, а навпаки, погіршуватися, коли на нас з усіх сторін тиснуть, змушуючи чимось жертвувати, як ми тоді ставимося до нашіптувань сатани, котрий навіює нам, що ми наближаємося до важких часів падіння, руйнації і страшних лихоліть? Нам потрібно заздалегідь по крихті збирати небесні благословення і добрі ознаки, щоб сказати: “Господи, я вірю Тобі, вірю Твоїм слугам і в Твою працю. Я покладатимусь виключно на Тебе”¹. ХП 109.7