Христос — Переможець

3 лютого. Час рідкісних духовних можливостей

“Адже пізнавши Бога, вони не прославили Його як Бога, не подякували Йому. Але їхні думки стали нікчемними, а нерозумні їхні серця — оповились темрявою” (Римл.1:21). ХП 40.1

Незважаючи на беззаконня допотопного світу, той вік не був, як дехто думає, ерою неуцтва та варварства. Люди мали змогу досягти високого рівня морального і розумового розвитку. Вони володіли неабиякою фізичною силою, високим інтелектом та перевагами для осягнення духовних і наукових знань, які не мали собі рівних. Було би помилкою вважати, що, як довгожителі, вони в розумовому плані досягали зрілості лише в пізньому віці. Інтелектуальні здібності перших людей розвивалися рано, а ті, котрі мали страх Божий і жили згідно з Його волею, постійно зростали в пізнанні та мудрості протягом усього життя... В міру того, як життя людини ставало коротшим, її фізичні сили вичерпувалися, а розумові здібності послаблювалися... ХП 40.2

Люди, які жили перед потопом, не мали писемності, а отже, і книг, але завдяки великій фізичній силі, інтелекту, чудовій пам'яті вони засвоювали і запам'ятовували інформацію, передаючи її з бездоганною достовірністю своїм нащадкам... Той час не був ерою релігійної темряви, навпаки — періодом надзвичайного світла. Увесь світ мав змогу навчатися від Адама... ХП 40.3

Доки можна було бачити Едем, вхід до якого охоронявся ангелами, доти скептики не могли заперечувати його існування. Послідовність творіння, сад, історія двох дерев, так тісно пов'язана з долею людини, — усіх цих фактів неможливо було заперечити. Доки жив Адам, мало хто насмілювався заперечувати такі істини, як існування Бога, Його верховну владу і вимоги Божого Закону. ХП 40.4

Незважаючи на пануюче беззаконня, в той час зберігся рід святих мужів; натхненні та облагороджені спілкуванням з Богом, вони жили за небесними принципами. Це були мужі могутнього духовного інтелекту, які володіли надзвичайними знаннями. Перед ними стояло велике та святе завдання — сформувати праведний характер, викласти науку благочестя не тільки своїм сучасникам, але й прийдешнім поколінням. На сторінках Святого Письма згадуються імена лише декотрих найвидатніших мужів із них; однак протягом усіх віків у Бога було багато вірних свідків і щирих послідовників¹. ХП 40.5