Христос — Переможець

30 листопада. Твердо тримайтеся істини, відкритої в Ісусі

“І я взяв книгу з руки Ангела, і з'їв її, і була вона в моїх устах, наче солодкий мед; а коли з'їв її, була гіркою в моєму череві. Він каже мені: Треба тобі знову пророкувати про народи, про язичників, про племена і про багатьох царів” (Об'явл.10:10-11). ХП 351.1

Боже Слово в історичній і пророчій частинах змальовує нам тривале протиборство між істиною й оманою, яке не припиняється. Воно триває і сьогодні. Минуле повториться, старі суперечки розгоряться з новою силою і надалі виникатимуть нові теорії. Але діти Божі, які, довіряючи пророцтвам, відіграли свою роль у проголошенні першої, другої і третьої ангельських вісток, знають, де вони знаходяться... Вони повинні стояти твердо, як скеля, непорушно і до кінця тримаючись за витоки своєї впевненості. ХП 351.2

Перетворювальна сила супроводжувала проповідь першої і другої ангельських вісток; так само вона супроводжує і вістку третього ангела... Писання уважно, пункт за пунктом досліджувалися. Іноді цілі ночі присвячувалися ревному дослідженню Слова. Ми шукали істину, як захований скарб. Господь відкрився нам. Світло осяяло пророцтва, і ми зрозуміли, що отримали настанову від Бога... ХП 351.3

Після великого розчарування лише невеличка група людей шукала Слово всім своїм серцем. Окремі душі не бажали миритися із розчаруванням і відкидати той факт, що Господь провадив їх. Цим людям істина відкривалася пункт за пунктом, тісно переплітаючись з їхніми найсвященнішими спогадами і симпатіями... Істина, прекрасна у своїй простоті, засяяла перед ними, облагороджена особливою силою і супроводжувана впевненістю, яка не знає розчарування. Після того ми змогли сповіщати вістку в її цілісності. Проте в рядах людей, які не дотримуються непорушно своєї віри і досвіду, панувало замішання. Найнеймовірніші думки видавалися за вістку істини, але Господь сказав нам: “Не вірте, бо Я не посилав їх”. ХП 351.4

Ми обережно ходили з Богом. Вістку потрібно було нести світові, і ми знали, що це світло є особливим Божим даром... Його розчаровані діти, які усе-таки шукали істину, крок за кроком були підведені до того, щоб передати світові істини, відкриті їм Богом... Спочатку робота просувалася важко. Слухачі не раз відкидали вістку як незрозумілу і нерозумну; тоді починалася рішуча боротьба, особливо з питання про суботу. Але Господь постійно являв Себе. Іноді завіса, що закривала Його славу від наших очей, відхилялася, і ми споглядали Його на високому святому місці¹. ХП 351.5