Христос — Переможець

12 листопада. Сьогодні необхідно відстоювати принципи Реформації

“Отож, напиши, що ти побачив, і те, що є, і те, що має статися після цього” (Об'явл.1:19). ХП 333.1

Сьогодні нам необхідно відстоювати той же принцип, якого дотримувалися послідовники Євангелія в період Реформації. Коли 1529 року князі зібралися на сейм у Шпейєрі, здавалося, що надія світу ось-ось загине. Це зібрання мало затвердити наказ імператора, який обмежував релігійну свободу і забороняв усяке подальше поширення реформаційних учень... ХП 333.2

Доля цього великого питання, яке стояло перед світом, залежала від поведінки кількох героїв віри. Прихильники Реформації, які також зібралися на нараду, ухвалили одностайне рішення: “Заперечувати королівський наказ. У питаннях совісті більшість не має сили”. Вони склали свій протест і передали його делегатам, що представляли різні землі Німеччини... ХП 333.3

У цій останній боротьбі Бог довіряє нам прапор істини і релігійної свободи, який високо підняли колись реформатори. Ті, кого Він благословив знанням Свого Слова, несуть відповідальність за такий великий дар. Нам потрібно прийняти Боже Слово як найвищий авторитет. Кожний із нас має особисто прийняти його істини. Ми зможемо достойно оцінити ці істини лише в тому разі, якщо будемо самостійно досліджувати їх через особисте вивчення Божого Слова... ХП 333.4

Протестантські церкви, які прийняли доктрини, засуджені Словом Божим, виставлять їх на перший план і будуть тиснути на совість людей таким же чином, як папська влада нав'язувала свої догми захисникам істини в часи Лютера. Така сама битва розгориться з новою силою, і кожна душа повинна буде вирішити, на чиїй стороні у великій боротьбі їй бути. ХП 333.5

Коли люди не бажають зрозуміти і прийняти істину, оскільки вона включає в себе хрест, вони відкривають двері для спокус сатани. Він переконає їх повірити неправді, як колись в Едемі переконав Єву. Істини, здатні освятити, будуть замінені приємним обманом, який пропонує давній душогубець. ХП 333.6

Часом найдорогоцінніша істина межує з помилковими поглядами. Спокій, обіцяний Христом усім, хто навчився від Нього, межує з байдужістю і гріховним спокоєм, а тому чимало людей випускають з поля зору той факт, що дійсний спокій можна знайти лише тоді, коли несемо ярмо і тягар Христа, виявляючи Його лагідність і покору¹. ХП 333.7