Христос — Переможець

7 листопада. Небезпека байдужості до світла

“Це і є суд, що світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло” (Йоан.3:19). ХП 328.1

Загибель однієї душі представляється катастрофою, порівняно з якою придбання усього світу здається справжньою дрібницею... В образі Єрусалима зображена кожна душа, яка нехтує запропонованими їй перевагами, відкидаючи світло, яке Бог їй посилає. Чи цінують люди поради Бога? Чи приймають вони прохання і застереження Його слуг? Чи прислухаються вони до настанов? О, якби кожний з нас використовував золоті моменти, які називаються: “У цей день”, аби потім не почути сумних слів: “Тепер же це сховано від очей твоїх”. Якщо світло світить у наші дні, ми повинні прийняти його, гідно оцінити і ходити в ньому, незважаючи на те, чи приймають його найзнаменитіші люди і вчені, чи ні... ХП 328.2

Христос говорить: “Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророків. Я не прийшов відмінити, але сповнити” (Матв.5:17)... Ісус дивився крізь темряву віків і бачив, як християнський світ вважатиме й навчатиме, що Своєю смертю Він скасував Закон Отця. Ось чому Христос так виразно виклав істину, намагаючись відкрити очі всім, хто захоче вийти з омани щодо цього питання... ХП 328.3

У минулому померло чимало чоловіків і жінок, які не дотримувалися сьомого дня, суботи. Вони були добрими щирими людьми і жили згідно з тим світлом, яке мали. Тоді вони не могли нести відповідальності за світло, яке не було їм відкрите. Ми ж несемо відповідальність за світло, дане нам у наші дні, тому нині безглуздо виправдовувати своє порушення Божого Закону тим, що добрі люди минулих поколінь не дотримувались його... ХП 328.4

Будь-якого часу небезпечно виявляти байдужість до світла. Якщо великі добрі люди не дотримувалися Божого Закону, то чи дає нам право їхня поведінка також порушувати його?... Христа переслідували не будь-хто, а книжники, начальники, священики, — люди, які здійснювали святе служіння і вірили, що їхня праведність перевершує праведність усіх інших. Ці побожні формалісти були найзапеклішими переслідувачами Ісуса... В основному саме вчителі народу глузували з Нього, коли Він висів на хресті. ХП 328.5

Сьогодні так звані християни, які відкидають світло істини, не більш прихильні до людей, котрі його приймають і тішаться ним, ніж юдеї за днів Христа. Якби вони були впевнені, що Христос є Князем життя, то, можливо, і не розіп'яли б Його. А чому вони цього не знали? Бо знехтували всіма даними їм доказами, що Христос — Месія... Такі люди дивитимуться на віруючих як на незначних, слабких людей, жменьку фанатиків, про яких вони будуть глумливо відгукуватися¹. ХП 328.6