Христос — Переможець

3 листопада. Свідчення Ісуса відкриває вічну Божу любов

“Я, Йоан, ваш брат і спільник у скорботі, і в царюванні, і в терпінні Ісуса [Христа], був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса [Христа]” (Об'явл.1:9). ХП 324.1

Саме через “брата і спільника у скорботі” Христос відкриває Своєму народові, яка страшна боротьба чекає його напередодні Другого пришестя. Перед тим як відкрити Своїм дітям сцени жорстокої боротьби, Господь нагадує їм, що інші його послідовники вже випили чашу страждань і хрестилися вогняним хрещенням. Той, Хто зміцнював перших свідків істини, не залишить Свій народ і під час завершальної сутички. ХП 324.2

Коли в похилому віці Йоана засудили до заслання, настав час суворих переслідувань і безпросвітної духовної темряви; здавалося, що сатана взяв гору над вірними свідками Бога. Йоан був розлучений зі своїми братами по вірі і позбавлений можливості звершувати євангельську працю, проте ніхто не міг розлучити його з Богом. Безлюдне місце заслання стало для нього воротами раю. Він говорить: “Я був у дусі Господнього дня (святий день, який Бог благословив і відділив як Свій власний) і почув за собою гучний, наче сурми, голос, який промовляв: [Я є Альфа й Омега, перший і останній; і] те, що бачиш, запиши в книгу ... І я оглянувся, щоб подивитися, чий це голос говорив зі мною; і обернувшись, я побачив сім золотих світильників, а серед світильників — подібного до Сина Людського”... ХП 324.3

Христос ходить посеред золотих світильників, що символічно зображують Його ставлення до Церкви різних періодів. Він підтримує спілкування зі Своїм народом... Хоч Він є Первосвящеником і Заступником у небесній Святині, проте ходить посеред земних церков... ХП 324.4

Коли Святий Дух знову спочив на пророкові, він побачив відчинені в Небо двері, почув голос, котрий закликав його подивитися на наступні події. Апостол говорить: “І ось, на небі стояв престол, і Той, Хто сидів на престолі. А Той, Хто сидів, з вигляду був подібний до каменя яшми й сердоліку”. Бога оточували службові ангели, які охоче і без зволікання виконували Його волю, а навколо престолу, утвердженого на Небесах, Йоан бачив райдугу Божої обітниці, яка була ознакою Його заповіту з Ноєм, запорукою милості Бога до кожної покаяної віруючої душі. Це вічне свідчення про те, що “так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне”. Ця райдуга сповіщає усьому світові, що Бог ніколи не забуде Свого народу в його боротьбі зі злом¹. ХП 324.5