Христос — Переможець

Вересень. Заключне служіння і смерть Христа

1 вересня. Христос співчуває нам

“Промовив Ісус: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло” (Йоан.11:39). ХП 259.1

Тільки Христос був спроможний понести страждання людей, які населяли землю. “У всякому утиску їхньому тісно було і Йому” (Ісаї 63:9). Хвороба ніколи не торкалася Його тіла, проте Він поніс хвороби інших. З ніжним співчуттям Ісус дивився на страждальців, які тіснилися навколо Нього. Він Сам страждав у дусі, коли спостерігав роботу сатани, який привів людей до всіх цих нещасть. Спаситель брав близько до серця кожний конкретний випадок людської нужди і скорботи... Сила любові виявлялася у всіх Його зціленнях. Він не відокремлював Своїх інтересів від інтересів стражденного людства. ХП 259.2

Христос був сповнений здоров'я і сил, тому коли страждальці перебували в Його присутності, — хвороба завжди відступала. Саме тому Він не прийшов до Лазаря у день його смерті. Він не міг би бачити його страждання, щоб не полегшити їх. Він не міг дивитися на хворобу або смерть і при цьому не стати до боротьби із сатанинською силою. Смерть Лазаря була допущена, аби через його воскресіння юдеї отримали останній і найпереконливіший доказ того, що Ісус — Син Божий. ХП 259.3

Протягом усієї боротьби із силами зла перед Христом завжди маячіла темна тінь, у яку Він Сам повинен був увійти. Він ніколи не забував, який викуп Йому доведеться заплатити за людські душі. Дивлячись на страждаюче людство, Ісус знав, що повинен перенести ще сильніший біль і перетерпіти найбільше приниження. Коли Він воскресив Лазаря з мертвих, то знав, що за це повернене другові життя повинен буде заплатити викуп на Голгофському хресті. ХП 259.4

Христос мав силу спасти ввесь світ. Він плакав біля гробу Лазаря, роздумуючи над тим, що не може спасти усіх, кого сатана положив у могилу... У світлі Своєї піднесеної чистоти Викупитель світу бачив, що хвороби, від котрих страждає людська сім'я, є наслідком порушення людьми Божого Закону. Ісус міг визначити справжню причину кожної хвороби чи страждання... Він знав, що лише Йому під силу врятувати нещасних з тієї прірви, в яку вони впали. Тільки Він міг утвердити їхні кроки на правильному шляху. Тільки Його досконалість могла допомогти їхній недосконалості. Лише Він міг покрити їхню наготу Своїм незаплямованим одягом праведності... ХП 259.5

Христос не пізнав гріх на Своєму власному досвіді; Він стояв перед світом як непорочний Божий Агнець. Коли стражденні люди юрмилися навколо Нього, Він, перебуваючи в розквіті сил і здоров'я, страждав разом з ними. Його переживання зі страждальцями виражали досконалу Божественну любов до людства.¹ ХП 259.6