Христос — Переможець

26 серпня. Фарисеї не визнавали влади Христа

“А фарисеї говорили: То князем бісівським виганяє Він бісів” (Матв.9:34). ХП 252.1

Могутні діла Христа були достатньою підставою для віри. Проте фарисеї не потребували істини. Вони не могли не визнавати реальних чудодійних діл Христа, і все ж осуджували їх. Вони навіть вимушено погоджувалися, що Христос справді володіє надприродною силою, але об'являли, що Він отримує її від сатани. Чи й насправді фарисеї так вважали? Ні, але вони настільки рішуче не хотіли впустити істину у своє серце і відвернутися від своїх злих вчинків, що стали приписувати дияволові дію Святого Духа... ХП 252.2

О, безмежна співчутливість нашого Викупителя! Яку ж незрівнянну любов Він виявляв! Звинувачений знатними мужами Ізраїлю в тому, що Він творить діла милосердя силою бісівського князя, зневажений і знеславлений, Він, проте, був подібний до людини, яка не бачить усього цього і не чує. Робота, заради звершення якої Він зійшов з Небес, не повинна була залишитися невиконаною. Він знав одне: людям необхідно розкривати істину, Світло світу повинно осяяти Своїми променями темряву гріха й забобонів, розкрити хибні погляди, протиставивши їх істині... ХП 252.3

Христос ніколи нікого не притягує до Себе силоміць чи з примусу. Але коли Він звіщав істину, люди, котрі називали себе дітьми Божими, закрили перед нею свої серця, тоді як ті, що не мали таких великих переваг і не покладалися на власну праведність, займали сторону Христа. Вони були переконані розумом і починали діяти, внаслідок чого світло істини поширювалось у Всесвіті... ХП 252.4

Сатана намагався сховати від світу велику викупну жертву, яка відкриває Закон у всій його святості і закарбовує в серцях силу його вимог, обов'язкових для виконання. Він вів війну проти діяльності Христа, об'єднавши всіх злих ангелів з людськими ресурсами, щоб чинити опір Його роботі. Але поки він вів свою руйнівну діяльність, мешканці Небес спільно з людьми займалися справою відновлення... ХП 252.5

Перед нами дві могутні сили: істина й праведність, з одного боку, та дії сатани, скеровані на те, щоб усунути Закон Божий, — з іншого. Людина, зачарована сатанинською силою, стає його посередником і просуває його справу; Спаситель також використовує Свої людські засоби, роблячи людей співпрацівниками Бога... Хто бажає бути дитиною Бога, ті не можуть сподіватися на легке життя... Однак ми не приречені боротися сам на сам з лукавим. Ісус Христос є Вождем нашого спасіння.¹ ХП 252.6