Христос — Переможець

24 серпня. Месію, провіщеного пророками, відкинуто

“І Він промовив: Запевняю вас, що жодний пророк не приймається на своїй батьківщині” (Луки 4:24). ХП 250.1

З якою ж напруженою цікавістю небесні ангели та мешканці інших світів, які не впали, спостерігали за боротьбою, метою якої було виправдати і піднести потоптаний Божий Закон! Не тільки заради нашої планети, а й задля усього Всесвіту і створених Богом світів потрібно було назавжди вирішити це важливе питання. Зборище сил темряви очікувало сприятливої нагоди піднестися та взяти гору над Боголюдиною, Заступником і Поручителем людського роду, після чого вигукнути: “Перемога!”. Тоді світ з усіма його мешканцями назавжди став би царством головного відступника і князя темряви. Але сатані вдалося дістати лише до п'ятки; до голови ж він не мав доступу. Тепер він усвідомлює, що його справжній характер виявлений перед усім Небом, що небесні істоти і створені Богом інші світи повністю на боці Бога. Він знає, що у майбутньому цілковито буде позбавлений можливості впливати на них. Людська природа Христа впродовж нескінченних віків демонструватиме, яким чином було вирішене головне питання великої боротьби... ХП 250.2

Що спонукало співвітчизників Ісуса так принижувати Його? Юдеї чекали земного князя та визволення їх від влади, про яку Бог сказав, що вона пануватиме над ними, якщо вони відмовляться йти шляхом Господа і дотримуватися Його Заповідей, повелінь і приписів. Юдеї гордо і хвалькувато заявляли, що цар Ізраїлю — зірка, що сходить від Юди, — зламає кайдани їхнього рабства і зробить їх царським священством. ХП 250.3

Проте не відсутність в Ісуса зовнішньої величі, багатства і слави були причиною Його відкинення юдеями. Сонце правди, що так яскраво сяяло серед моральної темряви, відкривало разючий контраст між гріхом і святістю, чистотою і нечестям; таке світло юдеям було не до вподоби... ХП 250.4

Христос здійснював те, що визначив наперед, як Свою місію. Хворі зцілялися, до біснуватих поверталося здорове мислення, прокажені очищувалися, паралізовані оздоровлювалися. Німі починали говорити, вуха глухих відкривалися, мертві воскресали, убогі слухали проповідь Євангелія... Кожне здійснюване Христом чудо переконувало деяких юдеїв у тому, що Він справді Месія, Який виконує провіщене про Нього пророцтво. Однак ті, котрі відкинули небесне світло, почали ще рішучіше противитися цим доказам... ХП 250.5

Вчення Христа, викладене у повчанні та особистому прикладі, стало посіяним насінням, яке пізніше повинні були зрощувати Його учні. ¹ ХП 250.6