Христос — Переможець

3 серпня. Творець світу став немічною Дитиною

“Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, і благодать Божа була на ній” (Луки 2:40). ХП 229.1

Ми не в змозі зрозуміти, як Христос став крихітним, немічним Немовлям... Його обличчя могло б світитися неземним світлом, Його постава могла бути високою і прекрасною. Він міг з'явитися таким чином, щоб зачарувати усіх, хто дивився на Нього. Проте не таким був намір Бога. Він повинен був уподібнитися людям загалом і єврейському народові зокрема. Риси Його обличчя не повинні були виділяти Його серед інших людей; Він не мав стати настільки вродливим, щоб люди вказували на Нього, як на Того, Хто не подібний до інших. Він повинен був прийти як один з-поміж багатьох людей і стати перед Небом і землею в образі звичайної людини. Він прийшов зайняти наше місце, запропонувати Себе як нашого Поручителя та заплатити борг грішників. Він мав жити праведним життям на землі і цим довести, що сатана сказав неправду, заявивши, що людська сім'я навіки належить йому і Бог не може вирвати людей із його рук. ХП 229.2

Спочатку люди бачили Христа як немовля, пізніше — як Дитину. Його батьки були вельми бідними, і у Нього на цій землі не було нічого, окрім найнеобхіднішого. Він пройшов через ті ж випробування, з якими зустрічаються бідні, прості люди від дитинства до зрілих років... ХП 229.3

Чим більше ми думаємо про те, що Син Божий став Дитиною на цій землі, тим дивовижнішою здається нам ця істина. Як могло статися, що безпомічна Дитина, Яка лежала у віфлеємських яслах, одночасно була божественним Сином Всемогутнього? Ми не здатні цього збагнути, проте можемо прийняти вірою, що Той, Хто створив світи, заради нас став безпомічною Дитиною. Хоч Він займав вище становище за будь-кого із ангелів, хоч Він був таким же величним, як і Його Отець, Який сидить на небесному престолі, Він у всьому став подібним до нас. У Ньому Бог з'єднався із людством. Саме у цьому факті ми знаходимо надію для грішного людства ... ХП 229.4

З юних років Христос трудився, не покладаючи рук. В юності Він працював зі своїм батьком у столярній майстерні, показуючи тим самим, що у простій звичайній роботі немає нічого принизливого... Ті, хто живе у бездіяльності, не наслідують приклад Христа, оскільки з самого дитинства Він являв Собою взірець послуху і працелюбства. Сумлінно, покірно та життєрадісно здійснював Він Свою роботу, виконуючи найскромніші обов'язки. Він був подібний до приємного сонячного променя у своєму родинному колі. Христос став таким же, як і ми, для того, щоб чинити для нас добро.¹ ХП 229.5