Христос — Переможець

25 липня. Наш Спаситель був спокушуваний так само, як і ми

“Хіба він буде міцно триматися Мого захисту, щоб мир учинити зі Мною” (Ісаї 27:5). ХП 219.1

Якщо зможете, — уявіть себе на місці Христа у пустелі спокушення. Ви не чуєте людського голосу, але знаходитеся в оточенні демонів, котрі лукаво видають себе за небесних ангелів і пропонують вам найпринадніші спокуси, найпідступніші сатанинські вимисли проти Бога, які свого часу були запропоновані нашим прабатькам. Ці вигадки надто підступні і майстерно сфабриковані, оскільки вони підривають вашу довіру до Бога, знищуючи у вас віру і надію на Господа. Сатана підтримує ваш розум у постійній напрузі, аби знайти хоча б одну зачіпку і використати її з вигодою для себе, втягнувши вас у полеміку. Він неначе читає ваші невисловлені думки, як це було у випадку з Євою. ХП 219.2

Ворогові не вдалося почути від Христа жодного слова, за яке можна було б зачепитися. У кожному випадку Ісус відповідав спокуснику словом “Написано”. Він посилався виключно на Свої власні слова, які колись записали святі мужі давнини під Його натхненням. Чи міг наш Господь, перебуваючи у людській природі й змагаючись у пустелі з підступним ворогом, відчуваючи на Собі владу сатани і його ангелів, піддатися цим спокусам? ХП 219.3

Як Бог, Він не міг бути спокушений, але як для людини, то це була сильна спокуса, і Христос міг піддатися їй. Його людська природа повинна була пройти те саме випробування, через котре пройшли Адам і Єва. Його людська природа була створеною, вона не мала навіть тієї сили, якою наділені ангели. Вона була споріднена з нашим єством. Христос побував на тому самому полі битви, на якому впав Адам. Спаситель розумів якщо Він витримає це випробування заради падшого роду, то, перебуваючи у нашому людському тілі, зможе викупити ганебну невдачу і падіння Адама. ХП 219.4

У Нього було людське тіло і людський розум. Він був плоть від плоті, кістка від кісток такої самої людини, як і ми Ісуса не раз намагалися розчарувати і випробувати в Його Власному домі, в Назареті, де проживав разом зі Своїми братами. Він не був оточений чистими і прекрасними істотами, як колись у небесних оселях Його життя було сповнене труднощами. Ісус прийшов у наш світ, щоб тут зберегти чистий, безгрішний характер і заперечити неправду сатани про те, що люди не в змозі виконувати Божий Закон. ХП 219.5

Ставши учасниками Божественної природи, ми можемо залишатися чистими, святими і непорочними. Божественне не стало людським, а людське не обожествилось під час з'єднання Божественної і людської природи. Христос не мав гріховної, зіпсованої і занепалої природи, якою володіємо ми, бо у противному разі Він не зміг би стати досконалою жертвою.¹. ХП 219.6