Христос — Переможець

14 липня. Ми завжди можемо покладатися на слова “Так говорить Господь”

“Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб став хлібом... Якщо Ти Син Божий, кинься звідси додолу” (Луки 4:3-9). ХП 208.1

У пустелі спокушення багатства цього світу були запропоновані нашому Господеві як підкуп. Сатана не підходив до Нього зі своїми спокусами доти, поки людська природа Христа не ослабла і не стала відчайдушно благати про вдоволення найнеобхідніших потреб... ХП 208.2

Звичайно, людська природа Ісуса бажала б ухилитися від випробування, яке очікувало Його в пустелі. Але Він прийшов у світ, щоб безпосередньо підійти до сатани і вирвати із рук цього узурпатора людство як цінний спадок Господа... ХП 208.3

Сатана знав, що почалося особисте протистояння між Князем життя і князем темряви, а тому спробував подолати Христа, коли Той був фізично ослабленим. Якби Христос дав сатані докази, які той вимагав, то це означало б, що Він засумнівався у Своїй божественності і діє на підставі Свого сумніву. Якби Христос погодився на пропозицію ворога, його сатанинська величність не заспокоїлася б і продовжувала б: покажи мені ознаку, аби я повірив у те, що Ти — Син Божий. Але Христос не повинен був вдаватися до жодної із запропонованих ознак. Створивши чудо заради Себе, Він тим самим показав би, що не довіряє Богові. Проте Його тверда надія на слова: “Так говорить Господь” була незаперечною ознакою, яка перевершувала будь-які інші чудеса... ХП 208.4

Як вправно сатана наблизився до Єви і Адама! “Чи Бог дійсно наказав не їсти з усякого дерева раю?” Дотепер кожне сказане сатаною слово було правдою, але у його манерах можна було зауважити замасковане презирство до Божих слів. У тому, як він говорив правду, були приховані сумнів у Божественній правдивості та її заперечення. Він спробував запевнити Єву у тому, що Бог не виконає Своїх слів, оскільки заборона їсти такі прекрасні плоди суперечить Його любові і співчуттю до людей. ХП 208.5

І ось спокусник намагається навіяти Христові власні скептичні думки: “Якщо Ти Син Божий”. Тим самим він прагне заповнити мислення Христа своїми сумнівами... Невже Бог так поводився б зі Своїм Сином?... ХП 208.6

У декого виникає спокуса перестати довіряти Богові і засумніватися в Його любові... Такі люди стають зрадниками, які підіймають бунт проти Бога, приймаючи спокуси того, кого вони обирають своїм вождем. Фактично вони стають сатанинськими медіумами, провідниками його сумнівів і невір'я, якими заражають оточуючих людей. ¹ ХП 208.7