Христос — Переможець

8 липня. У хвилину спокуси Божі ангели перебувають поруч

“Бо Своїм Ангелам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, — на руках вони носитимуть тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!” (Псал.91:11-12). ХП 202.1

Тим ясно сказано, що сатана “діє в синах непокори” (Ефес.2:2). Він не тільки має доступ до їхнього розуму, а й використовує їхній вплив, усвідомлений чи неусвідомлений, аби втягувати інших у той же непослух. Якщо злі ангели мають таку владу над людьми щодо їхнього непослуху, то наскільки ж більшу владу мають добрі ангели над тими, хто прагне жити у послухові. Коли ми покладаємо надію на Ісуса Христа, аби через послух досягати праведності, ангели Божі скеровують наші серця саме у цьому напрямі... ХП 202.2

Ангели з'явились і служили нашому Господеві в пустелі спокуси. Небесні ангели перебували з Ним протягом усього того часу, коли Він зазнавав атак сатанинських сил, які були у сто разів сильнішими й суворішими, ніж будь-які з тих, яких зазнаємо ми. Вже тоді вирішувалась доля усієї людської родини. У тій боротьбі Христос навіть не говорив нових слів. Він спирався на принцип: “Написано”. У тому протистоянні людська природа Христа перенесла таке суворе випробування, яке нікому з людей ніколи не доведеться пережити. ХП 202.3

Князь життя і князь темряви зустрілися у страшному протиборстві, але сатана не зміг добитися ані найменшої переваги ні в словах, ні в діях. Це були реальні, а не уявні спокуси. Христос “страждав, будучи випробуваним”. У той момент небесні ангели перебували на полі бою, високо піднімаючи свій прапор, аби сатана не переступив дозволених йому меж і не підкорив собі людську природу Христа. Під час останньої спокуси сатана запропонував Христові заманливу перспективу отримати увесь світ у всій його славі, якщо Він тільки поклониться тому, хто називав себе Божим посланцем. І ось тепер Христос повинен був дати Свій конкретний наказ. Він повинен був застосувати Свою владу над усіма сатанинськими силами. ХП 202.4

Божественна природа пробивалась крізь людське єство; сатана отримав гідну відсіч, коли Христос вимовив: “Іди геть від Мене, сатано!” Цього було достатньо. Сатана не міг продовжувати спокушення, і святі ангели почали служити Спасителеві. Вони принесли Йому їжу, аби Він підкріпився. Жоден людський розум не спроможний осягнути напруження сутички, що тоді відбулася. Від результатів того поєдинку залежала доля усієї людської родини, а також і Самого Христа. Лише одна помилка, допущена Христом, лише одна поступка з Його боку, і сатана пред'явив би на цей світ свої права. Князь темряви вважав, що вже в такому разі він зможе встановити своє правління. Ледве закінчився двобій, як перед Христом з'явився небесний ангел. Людські сили Спасителя були на межі можливого, але усе Небо заспівало пісню вічної перемоги. ¹. ХП 202.5