Христос — Переможець

5 липня. Христос зустрічав спокуси цитатами зі Святого Письма

“Написано: Не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст” (Матв.4:4). ХП 199.1

Xоч сатана часом з'являється у вигляді ангела світла, проте його слова видають, хто він є насправді: “Якщо Ти Син Божий”. Так він вселяє в серце недовіру. Якби Ісус погодився на пропозицію сатани, то це означало б, що Він засумнівався. Сатана знав: якщо йому вдасться похитнути довіру Христа до Бога, перемога у великій боротьбі буде належати йому. Він сподівався, що, знаходячись у пригніченому стані і відчуваючи нестерпний голод, Христос втратить віру в Отця і звершить для Себе чудо. ХП 199.2

Не без внутрішньої боротьби Ісус мовчки вислухав найбільшого ошуканця. Проте Божому Синові не потрібно було доводити сатані Свою божественність. У всякій спокусі Його зброєю було Боже Слово, тому Він зустрів спокусника словами: “Написано: Не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст”. ХП 199.3

Відповівши так, Христос повторив ті самі слова, які Він сказав Ізраїлю понад чотирнадцять віків тому. Ці ж слова призначені для напучування і нам. Ми покликані перебувати у спілкуванні з Тим, Хто дає нам життя, приводить у рух серце і пульс. Бог дає дихання життя усім членам Своєї великої родини на всій землі. Він заслуговує на наше щире благоговіння і гарячу відданість. Розмірковуючи над тим, що Бог зробив для нас, як же можна не любити Його? Він віддав Свого Сина “як примирення за наші гріхи” (1Йоан.4:10), аби виправдати нас перед Богом. ХП 199.4

Якби люди світу визнали, що Бог має на них цілковите право, ми б не чули про жахливі гріхи, які так поширилися в наш час; ми не читали би про вбивства, нечестя і тиранію, про які щодня повідомляють газети. Подібно до мешканців допотопного світу, наші сучасники майже повністю забули про Бога і Його закон. ¹. ХП 199.5

Коли сатана, вдаючись до лукавства, підкорює собі людські розуми, оманливий вплив сприймається людьми як відкриття з неба. Чимало душ будуть упіймані його оманою, якщо впустять її у свою свідомість; лише з часом вони зрозуміють, що той вплив був не від Бога, але від ворога усякої правди.². ХП 199.6