Христос — Переможець

3 липня. Жодна спокуса не могла примусити Спасителя згрішити

“А до Сина: Боже, Твій престол на віки віків, і скіпетр Твого Царства — це скіпетр справедливості” (Євр.1:8). ХП 197.1

У пустелі Христос витримав такі випробування, які люди не можуть собі навіть уявити. Там Він віч-на-віч зіткнувся з підступною силою сатани, падшого ангела. Спокушаючи Спасителя, ворог застосував ту саму тактику, яка була випробувана ним у Едемі, де йому вдалося спокусити Адама і Єву. Він почав з того, що намагався заперечити владу Христа. Якщо Ти Син Божий, говорив він, то доведи це... ХП 197.2

Сатана добре знав, Ким був Христос, бо, коли Спаситель йшов у Гадаринську землю, демон, який заволодів біснуватим, кричав: “Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!” (Марк.5:7). Коли Христос зустрічався із випробуванням як другий Адам, краса Його характеру сяяла крізь Його людські обриси. За Його людським єством сатана міг бачити славу і чистоту Святого, з Котрим він спілкувався у небесних оселях. Дивлячись на Христа, він згадав, яким колись був сам. Тоді Люцифер був прекрасним і святим. Самозвеличення викликало у ньому бажання зайняти місце Христа, але він зазнав поразки. Чи міг він тепер здійснити свій намір, скориставшись ослабленою людською природою Христа? Сатана знав: якщо йому вдасться схилити Христа поступитися хоча б на йоту у відданості Отцю, він матиме цілковиту владу над усім світом; тоді він правитиме ним так, як тільки може це робити істота зі спотвореною духовною природою. Проте Той, Кого сатана намагався подолати, був Господом Неба, а тому усі спроби спокусника виявилися марними. Коли нарешті сатана зрозумів, що його очікує поразка, він сповнився злобою і ненавистю... ХП 197.3

Тоді сатана підняв Христа на наріжник храму і запропонував Йому кинутися вниз... Таким чином він намагався ввести Його у гріх самовпевненості. Він нагадав Йому про служіння ангелів. Проте жодні спокуси не могли примусити Спасителя прийняти виклик сатани... ХП 197.4

Може здатись, що ворог мав владу переносити Христа у будь-яке місце, куди йому заманеться, оскільки після другої спокуси він підніс Його на дуже високу гору і там показав усі царства світу та їхню славу... Але Божественність засяяла крізь людську природу Ісуса, і злі ангели побачили перед собою прославленого Ісуса, коли Він сказав: “Іди геть від мене, сатано”. ХП 197.5

Як Повелитель у небесних дворах, Христос звик приймати служіння ангелів. Перебуваючи на нашій землі, Він міг у будь-який час попросити Свого Отця дати Йому дванадцять легіонів ангелів. Однак жодний підкуп, ніяка спокуса виявити Свої Божественні переваги не могли примусити Його зійти із визначеного Богом шляху¹. ХП 197.6