Христос — Переможець

Липень. Спокушення Христа

1 липня. Постійною молитвою протидійте сатані

“А Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся з-над Йордану, і Дух повів Його в пустиню” (Луки 4:1). ХП 195.1

Чому на початку свого громадського служіння Христос був поведений у пустелю для спокушення? Його туди провадив Дух; Він пішов у пустелю не задля Себе, а задля нас, щоб отримати перемогу для нас. Ісуса ніхто не примушував, Він був ведений Духом для випробування Його людської природи, адже Він мав стати на чолі людського роду. ХП 195.2

Тоді, як і завжди, Христос перебував у повній згоді з Отцем. Йому необхідно було пройти перевірку і випробування як Представникові людського роду. Він був ведений Духом у пустелю, щоб зустрітися з ворогом в особистому протистоянні, і перемогти того, котрий називав себе князем земних царств. ХП 195.3

Перебуваючи в пустелі наодинці з Богом, Христос постився. Він був у постійній палкій молитві до Свого Отця, благаючи підготувати Його до переможної протидії ворогові, а тому не відчував голоду. Ісус знаходився немовби у присутності Свого Отця, бажаючи отримати Його силу для протидії ворогові, а також упевненість у тому, що Йому буде дана благодать для виконання усього, що Він робитиме заради людства. Думка про майбутній бій витіснила із Його свідомості усе інше; і Його душа насичувалася хлібом життя. І сьогодні будуть насичені усі спокушувані душі, що благають Бога про допомогу. Він живився тією істиною, яку повинен був передати людям як Той, Котрий має владу звільнити їх від сатанинських спокус. Христос бачив, як сатана втрачатиме свою владу над грішними спокушуваними людьми. Він бачив Своє служіння зцілення хворих, потішення засмучених, підбадьорення розчарованих і проповідування Євангелія бідним — інакше кажучи, Він готувався виконати роботу, яку призначив Йому Бог. Отож, Ісус не відчував голоду аж до закінчення Свого сорокаденного посту... ХП 195.4

Христос перебував у пустелі, де Він спілкувався з дикими звірами, а все оточення допомагало Йому гостріше усвідомити Свою людську природу. Раптом Йому з'явився ангел, котрий зовнішньо нічим не відрізнявся від тих, яких Він нещодавно бачив, і звернувся до Нього зі словами: “Якщо Ти Син Божий, скажи, щоб це каміння стало хлібом!” “Якщо Ти Син Божий” — у цих словах явно відчувалася недовіра. Вони були пронизані гіркотою, що наповнювала його сатанинський розум. В інтонації цього голосу відчувався крайній скептицизм¹. ХП 195.5