Христос — Переможець

22 червня. Людина визначає свою вічну долю

“Тепер я, Навуходоносор, хвалю, звеличую та славлю Небесного Царя, усі діла Якого праведні, усі дороги Його справедливі і Який в змозі принизити тих, котрі ходять гордо” (Дан.4:34). ХП 185.1

Сила народів і окремих особистостей полягає не в можливостях і засобах, які начебто роблять їх непереможними, і не у їхній хваленій величі. Мідними й непереможними окремих людей і цілі народи може зробити лише могутність і бажання Бога. Люди самі вирішують власну долю своїм ставленням до Його планів. Світська історія розповідає про людські досягнення, про воєнні перемоги і успішне сходження на вершину людської величі. Божественна ж історія змальовує чоловіків і жінок такими, якими їх бачить Небо... ХП 185.2

Пророк Даниїл описав царства; які будуть виникати і розпадатися. Пояснюючи Навуходоносору сон про того великого боввана, він сповістив цареві, що на зміну його царству прийде інше. Отже, його велич і сила у Божому світі — лише тимчасове явище. Наступне царство також матиме певний термін випробування і перевірки. Його процвітання так само залежатиме від того, чи будуть його мешканці підносити єдиного істинного Владику Бога, чи ні. Оскільки, за передбаченням Неба, вони цього не зроблять, слава їхнього царства також зайде, і на зміну другому царству прийде третє. Після перевірки на послух чи непослух воно також мине; четверте царство, міцне, як залізо, підкорить усі народи світу. Це те Слово, яке безмежний Бог відкрив смертним людям і яке було записане на сторінках пророчої книги. Воно наперед простежує всю історію людства і оголошує Бога верховним Владикою... ХП 185.3

Божий голос, який звучав у давні віки, донісся до нас через століття і тисячоліття; чимало поколінь виходило на історичну арену і сходило з неї... Пророцтво та історія свідчать про те, що Бог усієї землі відкриває світові таємниці через Своїх вибраних носіїв світла... Навуходоносор, який пережив жахливе приниження, пов'язане із втратою розуму, зрештою зрозумів свою слабкість і визнав владу живого Бога... ХП 185.4

Кожній людині Бог визначив певне місце у Своєму великому плані. Правдою чи брехнею, глупотою чи мудрістю, але кожний із нас виконує якийсь задум, приносячи відповідні плоди. І кожний, залежно від того, що він або вона обирають: послух чи непослух, вирішує свою вічну долю. Ми наділені свободою дій і, звичайно, несемо відповідальність за власні вчинки... ХП 185.5

Ми повинні говорити про Бога не в минулому, але в теперішньому часі... Хоч царів будуть і далі скидати з престолів, зникатимуть цілі держави, люди, які вірою зв'язують себе з Божими планами, житимуть вічно.¹ ХП 185.6