Христос — Переможець

15 червня. Відстоюйте принцип істини

“Даниїл постановив у своєму серці не осквернятись харчами з царського столу й вином, що пив цар, тому й просив старшого над скопцями, щоб дозволено йому було не осквернятися” (Дан.1:8). ХП 178.1

Даниїл ще юнаком потрапив у вавилонський полон. Йому було приблизно п'ятнадцять або шістнадцять років, оскільки в Біблії він названий юнаком (отроком). Чому Даниїл відмовився споживати їжу із царського столу? Чому він відмовився пити вино, хоча воно було запропоноване йому за царським наказом? Даниїл розумів, що з часом вино стане для нього приємним і він питиме його замість води. ХП 178.2

Даниїл міг би виправдати себе тим, що, сидячи за царським столом і діючи за наказом царя, він не може не послухатися його. Даниїл порадився зі своїми товаришами... Разом вони вирішили, що саме по собі вино — це пастка. Юнакам була знайома історія Надава і Авігу, яку вони прочитали у пергаментних рукописах. Вживання вина призвело до того, що воно полюбилося цим мужам. Вони навіть пили вино перед тим, як увійти у Святиню, де здійснювали служіння Богові. їхні почуття притупилися. Вони втратили здатність відрізняти священний вогонь від звичайного. Увійшовши у скинію із потьмареною свідомістю, вони вчинили те, що Господь заборонив робити усім, хто здійснював для Нього святе служіння... ХП 178.3

Настанови, що були дані народові, старанно зберігалися. Часто у формі пісень їх передавали дітям, аби через спів вони знайомилися з цими Божими істинами... ХП 178.4

Друге міркування, яким керувалися юні бранці, полягало у тому, що цар перед їжею завжди просив благословення, для чого звертався до своїх ідолів як до справжнього Божества... Через таку дію, згідно з релігійними віруваннями вавилонян, уся трапеза присвячувалася язичеському богові. Даниїл і троє його друзів дійшли висновку: якщо вони сидітимуть за столом, де практикується подібне ідолопоклонство, то тим самим зганьблять Небесного Бога... ХП 178.5

Багато що залежало від їхнього рішення. Юні юдеї вважалися рабами, вони користувалися особливою прихильністю, оскільки були людьми розвинутого розуму і приємної зовнішності. Але вони вирішили, що будь-яке удавання — сидіти за столом царя, вживати їжу чи приймати вино, навіть якщо його не пити, — було б відреченням від правдивої релігії і віри... Єврейські юнаки не бажали виділятися, але у них не було іншого вибору, тому що в такому разі вони стали б на згубний шлях у дворах Вавилону і піддалися б усяким спокусам щодо їжі та пиття. Вплив розбещення позбавив би їх пильності, вони зганьбили би Бога і зіпсувли б свій характер. ¹ ХП 178.6