Христос — Переможець

2 червня. Сатана намагається оточити нас нездоланними спокусами

“Дасть кому Бог багатство, скарби й честь, і не бракує йому нічого з того, чого він міг би забажати. Та не дає йому Бог змоги тим скористатись, і усе споживає чужинець: це марнота й болюче лихо” (Екл.6:2). ХП 165.1

Життя Соломона сповнене застережень не лише для молоді, але й для людей літнього віку, які вже спускаються з вершини життєвого пагорба обличчям до сонця, що заходить. Ми бачимо і чуємо про моральну нестійкість молоді, а також про те, що вона хитається між правдою і оманою, не маючи сили протистояти потоку злих пристрастей. Але ми не очікуємо нестійкості і невірності від зрілих людей, оскільки переконані, що їхній характер сформувався, а принципи міцно вкорінені. У більшості випадків це дійсно так, але існують винятки, — на зразок Соломона... Коли йому потрібно було залишатися сильним і твердим, він виявився найслабшим із людей... ХП 165.2

На кожному кроці ми маємо запитувати: “Чи це шлях Господній?” Існують внутрішня зіпсутість і зовнішні спокуси. Там, де справа Божа мала би з успіхом просуватися, сатана створює такі обставини, за яких на душу налягли б нездоланні спокуси. Доки триватиме життя, доти потрібно з твердою рішучістю стояти на варті своїх уподобань та пристрастей... ХП 165.3

Чимало людей закривають свої очі на небезпеки; осліплені і обмануті сатаною, такі люди йдуть своїм шляхом, поки не впадуть під тягарем його спокус. Після цього приходить відчай. Щось подібне трапилося і з Соломоном. Але навіть він міг скористатися допомогою. Він щиро покаявся у своїй гріховній поведінці — і отримав поміч. Нехай ніхто не осмілюється загравати з гріхом, як це робив Соломон, плекаючи надію, що при необхідності вдасться визволитися від нього. Ті, хто потурають гріху, ризикують понести непоправні втрати. Проте ніхто з тих, що впали, не повинен втрачати надію... ХП 165.4

Неправильне використання благородних талантів у випадку із Соломоном повинно стати застереженням для всіх. Лише доброта є дійсною величчю. Кожен з людей залишає або добру, або погану спадщину. На південному схилі Оливної гори стояли кам'яні пам'ятники Соломонового відступлення... Йосія, юний цар-реформатор, у своїй релігійній ревності знищив ці зображення Астарти, Кемота і Молоха, але навпроти гори Моріа, на якій стояв храм Божий, залишилося ще чимало уламків і руїн. Коли паломники наступних поколінь цікавилися: “Що означають ці уламки, що лежать навпроти храму Господнього?”, їм відповідали: “Це Соломонова Гора Спотикання, на якій він побудував жертовники для поклоніння ідолам, щоб догодити своїм язичеським жінкам”.¹ ХП 165.5