Христос — Переможець

24 травня. Досвіди Давида подібні до наших досвідів

“До Тебе, Господи, взиваю; моя скеле, не відвертайся мовчки від мене, щоб я не став, як ті, що в могилу сходять” (Псал.28:1). ХП 155.1

Досвід Давида показовий. Історія його життя представляє інтерес для кожного, хто прагне вічної перемоги. В Давидові за панування боролися дві сили. Невір'я вишикувало свої полчища і намагалося затьмарити світло, що сяяло на нього від Божого престолу. З дня на день у серці царя відбувалась боротьба. Сатана протидіяв кожному кроку вперед, який робили в житті Давида сили праведності. Давид розумів, що означає боротися “з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього віку” (Ефес.6:12). Іноді здавалося, що ворог ось-ось отримає перемогу, однак врешті-решт віра перемогла, і Давид радів спасаючій силі Єгови. ХП 155.2

Боротьба, через яку пройшов Давид, очікує кожного послідовника Христа. “Зійшов диявол у великій люті, знаючи, що має обмаль часу!” (Об'явл.12:12). Протистояння двох сил відбувається перед зором жителів Небесного Всесвіту, і ангели готові підняти над Божими воїнами, котрі терплять утиски, стяг проти ворога і вкласти у їхні вуста пісні перемоги та радості¹. ХП 155.3

Для людей чи цілих народів, котрі порушують Божу волю, обов'язково надійде день відплати. Багато хто відкидають Божу мудрість, надаючи перевагу розумові світських людей і приймаючи будь-які людські винаходи та плани. Давид поклав поряд із собою на престолі Боже Слово і був непохитний. Однак, залишивши на якийсь час біблійне вчення, він значно зіпсував свою бездоганну репутацію... ХП 155.4

Нам потрібно привести свою релігію до біблійних норм. Ніхто не має права вважати себе настільки мудрим, щоб приймати чи відкидати Божі слова відповідно до власного бажання. У жодному разі не давайте людям цього світу приводу вважати, ніби християни мають ті ж самі думки та судження, що й світ. Між вічним Богом та Церквою, з одного боку, і світом — з іншого, існує межа. Тут не може бути єдності. Одні вибирають дорогу Господню, інші — диявольську. Завжди виникатиме необхідність “боротися за віру, одного разу передану святим...” (Юди 3). ХП 155.5

Люди цього світу недолюблюють Біблію, оскільки вона не дозволяє чинити їхніх улюблених гріхів і залишати в собі спадкові та набуті негативні риси характеру. Вони хотіли б, щоб їхніми ідеями дорожили, як Божою мудрістю. Вони чинять опір Божому Слову з тієї причини, з якої свого часу кричали юдеї: “Нехай Христос буде розіп'ятий!” А вся справа у тому, що Христос засуджував їхні гріхи та викривав їхні беззаконня.². ХП 155.6