Христос — Переможець

15 травня. Бог веде Свій народ, доки той дозволяє Йому

“Народ же не хотів слухати Самуїла й мовив: ‘Ні, хай буде цар над нами!’” (1Сам.8:19). ХП 146.1

Господь дозволив Самуїлові задовольнити прохання ізраїльтян, однак продовжувати рішуче свідчити проти них, доводячи, що вони згрішили, вибравши собі земного правителя замість Божественного... Євреї попросили собі царя за прикладом оточуючих народів, які не знали і не визнавали живого Бога. Господь же ніколи не планував запроваджувати в Ізраїлі монархічне правління... ХП 146.2

Вислухавши слова Самуїла, ізраїльтяни продовжували наполягати на своєму, і Самуїл погодився. Народ, як і раніше, був рішуче настроєний вибрати собі царя, вирішивши, що Самуїл не розуміє ситуації, що склалася. Якби пророк, — вважали вони, — знав усі обставини, мотиви і плани та розумів так само добре, як вони, переваги монархічного правління, то з радістю погодився б мати царя, щоб він “ходив перед ними” та щоб сусідні народи не дивилися на євреїв зі зверхністю і презирством. У своїй духовній сліпоті вони не могли бачити, хто стояв за Самуїлом, і не розуміли, що через Божого слугу їм сповіщається Боже слово. ХП 146.3

Бог незримо вів Свій народ, керував ним і працював для нього багатьма способами. Вороги ізраїльтян не могли зрозуміти, хто ж насправді є джерелом їхньої мудрості та сили і кому належить слава за таке чудове визволення та дивовижний успіх. Бог діяв через Гедеона. Проте юдеї були звільнені таким чином, щоб ніхто не зміг приписати собі славу за це І щоб, розповідаючи про чудову перемогу, вони не підносили мудрість смертних людей... Силу, знання та могутність євреї отримували з Неба, однак вони хотіли мати все це на землі. Усі благословення були даром від Бога, — їхнього могутнього Царя, — та вони бажали, аби усі ці дари, вочевидь, були втілені в людині. Тому Бог розцінив гріх Ізраїля як відкинення Його керівництва. Якби в їхніх серцях був священний, благоговійний страх перед Богом, їхнім верховним Правителем, то вони у жодному разі не наділили б повноваженнями людську владу і не захотіли б перебувати під її контролем. ХП 146.4

І все ж Господь не міг залишати Саула на такій відповідальній посаді без божественного освічення. Цар повинен був відчути нове покликання; Дух Господній зійшов на нього, в результаті чого він змінився і став новою людиною. Господь дав Саулові нового духа, інші думки, інші бажання та мету, які відрізнялися від минулих. Таке освічення, а також духовне пізнання Бога мало з'єднати волю Саула з волею Єгови. ХП 146.5

Знаючи Божу волю, зрозуміло викладену йому, чи витримав Саул випробування, чи проявив він зі свого боку благоговіння перед Богом? Опинившись у складному становищі, він не виявив поваги та послуху щодо Божого повеління, але насмілився порушити його¹. ХП 146.6