Відображаючи Христа

27 квітня. Ми не можемо використовувати Святого Духа; Дух повинен використовувати нас

“І коли Він прийде, то докорить світ за гріх, і за правду, і за суд” (Йоан.16:8). ВХ 129.1

Христос обіцяв Своїй Церкві дар Святого Духа, і ця обітниця однаковою мірою належить як Його першим учням, так і нам. Однак, як і всі інші обітниці, вона передбачає певні умови. Багато людей запевняють, що вірять Божим обітницям, і навіть претендують на їхнє виконання у своєму житті. Вони багато говорять про Христа і Святого Духа, однак не отримують для себе жодної користі, оскільки не підкорили свої душі керівництву Святого Духа. ВХ 129.2

Ми не можемо використовувати Духа Святого, — Він повинен використовувати нас. Через Святого Духа Бог діє у Своєму народі, викликаючи в ньому “і бажання, і дії за вподобанням” (Филп.2:13). Однак багато людей не підкоряються Його керівництву. Вони бажають діяти на власний розсуд. Цим вони позбавляють себе небесного дару. Лише ті, котрі в покорі серця покладаються на Бога, уповаючи на Його керівництво і благодать, отримують дар Святого Духа. Це благословення, отримане через віру, приносить духовні плоди. Воно дарується за багатством благодаті Христа, і Він готовий дати його кожному — в міру здатності людини прийняти його. ВХ 129.3

Отримання Духа Святого — це отримання Христового життя. Лише ті, котрі таким чином навчаються від Бога, в кому діє Святий Дух і в чиєму житті явлене життя Христа, можуть бути справжніми представниками Спасителя. ВХ 129.4

Бог приймає людей такими, якими вони є, і готує їх до служіння, якщо вони добровільно підкоряються Йому. Прийнятий у душу, Божий Дух пробуджує усі здібності людини. Під керівництвом Святого Духа розум, цілковито посвячений Богові, гармонійно розвивається, отримуючи нові сили для освячення і виконання Божих повелінь. Слабкий, нерішучий характер перетворюється на сильний і непохитний. ВХ 129.5

Постійне посвячення встановлює настільки близькі взаємостосунки між Ісусом та Його учнями, що характер християнина уподібнюється до характеру його Вчителя. Його світогляд розширюється; він стає більш проникливим, а його судження — виваженішими. Він настільки змінюється під впливом життєдайної сили Сонця Праведності, що стає здатним принести багатий плід на славу Божу... ВХ 129.6

Яку користь принесло б нам те, що Єдинорідний Божий Син упокорив Себе, зазнавши спокус підступного ворога, і помер — Праведний за неправедних, якби Дух Святий не був даний в якості постійно діючої, відновлюючої сили, аби здійснювати в житті кожного послідовника Христа те, що звершив Спаситель світу? (Служителі Євангелія, c. [284-286]). ВХ 130.1