Відображаючи Христа

24 квітня. Як отримати духовну силу

“Дослідіть Писання, бо через них ви думаєте мати вічне життя — вони ж свідчать про Мене” (Йоан.5:39). ВХ 126.1

Святий Дух завжди знаходиться поряд зі щирим дослідником Божого Слова, допомагаючи йому знаходити там заховані перлини істини. Людина перебуває під божественним натхненням, яке закарбовує в її серці істину, відкриваючи її важливість. Людину сповнює незвідана досі радість. Небесне світло освітлює Слово, робить кожну його літеру ніби написаною золотом. Сам Бог звертається до щирого серця, сповнюючи Своє Слово духом і життям. ВХ 126.2

Вічне життя — це засвоєння живих принципів Святого Письма, виконання Божої волі. Саме це слід розуміти під словами: їсти Тіло і пити Кров Сина Божого. Усі мають перевагу прилучитися до небесного Хліба через вивчення Слова і таким чином укріпити свої духовні м'язи... ВХ 126.3

Тим, хто приймає Христа як особистого Спасителя, запропонований багатий духовний бенкет. Щодня вони звертаються до Його Слова, живляться ним і зростають духовно. ВХ 126.4

Чому Божий народ не звертає уваги на слова Великого Вчителя? Чому він покладається на людей, шукаючи в них допомоги А потіхи, в той час як Христос дав велику дорогоцінну обітницю: “Хто їсть тіло Моє і п'є кров Мою, той має вічне життя, і Я воскрешу Його останнього дня... хто буде їсти цей хліб — житиме вічно” (Йоан.6:54, 58)? ВХ 126.5

Хто братиме участь у приготовленому для покликаних гостей бенкеті, ті справді переживуть дорогоцінні досвіди. Вони переконаються, що в порівнянні зі Словом Божим людське слово — все одно що полова у порівнянні із зерном. ВХ 126.6

Усі свої плани ми повинні цілковито довірити Богові, інакше будемо ошукані ілюзіями і втратимо почуття реальності... ВХ 126.7

Оскільки організм виснажується, кров повинна постійно живитися за рахунок їжі, яку ми споживаємо. Те ж саме відбувається і в духовному житті. Необхідно щоденно читати Слово, вірити йому і керуватися ним в усіх життєвих ситуаціях. Ми повинні запросити Христа в своє серце, щоб Він наповнив животворною силою все наше єство і відновив життєдайний потік любові. Його приклад земного служіння має бути нашим дороговказом. Спілкуючись один з одним, ми повинні виявляти Його милосердя. Наші серця мають бути відкритими для впливу Божої благодаті. Тоді зможемо разом із апостолом Павлом сказати: “І вже не я живу, а Христос живе в мені” (Гал.2:20). Пробуваюче в Христі життя стає джерелом радості й запорукою майбутньої слави (Рев'ю енд Геральд, 1 жовтня 1901 р.). ВХ 126.8