Відображаючи Христа

16 березня. Як цар упізнав Божого Сина?

“Раби Бога Всевишнього, — вийдіть і прийдіть!” (Дан.3:26). ВХ 81.1

Звідки язичеський цар міг знати, Яким є Син Божий? Єврейські бранці, котрі займали відповідальні посади у Вавилоні, своїм життям і характером свідчили йому про істину. Коли їх запитували, на чому ґрунтується їхня віра, вони без вагань давали чітку відповідь. Ясно і просто юнаки викладали принципи праведності, несучи оточуючим їх людям знання про Бога, Котрому поклонялися. Вони розповідали і про Христа, прийдешнього Відкупителя. Ось чому в особі четвертого, Який ходив серед вогню, цар упізнав Божого Сина... ВХ 81.2

Тоді Шадрах, Мешах і Авденаго вийшли і неушкодженими стали перед величезною кількістю народу. Присутність їхнього Спасителя зберегла їх від загибелі; вогонь знищив тільки мотузки, якими вони були зв'язані. “І зібралися сатрапи, заступники і підсатрапи, і цареві радники та й побачили тих мужів, що вогонь не мав сили над їхнім тілом і не опалив навіть волосся їхньої голови, і їхні плащі не змінилися, і запах вогню не ввійшов у них”... ВХ 81.3

Ці події спонукали Навуходоносора того ж дня видати наказ, згідно з яким “кожен з народу, люду та язика, який скаже що згірдливе на Бога Шадраха, Мешаха та Авденаго, буде почетвертований, а дім його обернений буде на сміття”. “Бо немає іншого Бога, — писав він, намагаючись обґрунтувати свій наказ, — що міг би так рятувати, як Оцей”. ВХ 81.4

Цими та іншими словами цар Вавилону намагався засвідчити перед усіма народами Землі про своє переконання; могутність та авторитет Бога євреїв заслуговували найбільшого поклоніння. Бог був задоволений тим, що цар намагався виявити шанобливість до Нього та зробити своє царське визнання вірності Йому відомим усьому вавилонському царству. ВХ 81.5

Цар учинив правильно, привселюдно визнавши та звеличивши Небесного Бога понад усіма іншими богами; але, примушуючи своїх підданих до такого ж визнання віри та подібного благоговіння, Навуходоносор перевищив права земного правителя. Він не мав ані громадянського, ані морального права погрожувати людям смертю за відмову поклонятися Богові, як і в тому випадку, коли видав наказ кидати у вогонь усіх, хто відмовиться вклонитися золотому бовванові. Бог ніколи не примушує людей до послуху Йому. Він надає кожній людині право вільного вибору, кому служити (Пророки і царі, c. [509-511]). ВХ 81.6