Відображаючи Христа

14 березня. У присутності Безмежного

“Так я бачу чотирьох мужів непов'язаних, що ходять посеред огню, і шкоди їм нема, а вигляд того четвертого подібний до Божого Сина” (Дан.3:25). ВХ 79.1

Вогняна піч була розжарена понад норму у сім разів і до неї було кинуто єврейських юнаків. Температура була настільки високою, що люди, котрі вкидали їх, згоріли. ВХ 79.2

Раптом обличчя царя зблідло від жаху. Не зводячи очей з палаючого вогню, він звернувся до своїх князів із запитанням: “Чи ж не трьох зв'язаних мужів ми кинули до середини вогню?”. У відповідь він почув: “Певне, царю”. Тоді монарх вигукнув: ВХ 79.3

“Тож я бачу чотирьох мужів незв'язаних, що ходять посеред вогню, і шкоди їм нема, а вигляд того четвертого подібний до Божого Сина” (Дан.3:24-25)! ВХ 79.4

Коли Христос являє Себе людям, невидима сила діє на їхні душі. Вони відчувають, що перебувають в присутності Безмежного. Перед Його величчю царі і вельможі тремтять, визнаючи, що Живий Бог вищий понад усяку земну владу. ВХ 79.5

Відчуваючи докори сумління і сором, цар вигукнув: “Раби Бога Всевишнього, вийдіть!” Вони послухалися й постали неушкодженими перед величезним натовпом; від їхнього одягу не було чути навіть запаху вогню. Це чудо викликало дивовижну зміну у свідомості людей. Про великого золотого боввана, встановленого з такою пишністю, було забуто. Цар видав наказ, згідно якого кожен, хто скаже слово проти Бота цих мужів, мав бути відданий на смерть, бо “немає іншого Бога, що міг би так спасати” (Дан.3:29). ВХ 79.6

Ці троє євреїв справді були освяченими. Правдива віра не буде звертати уваги на можливі наслідки. Вона не запитує: що подумають про мене люди, якщо я вчиню так? Або, як це вплине на мій добробут? Діти Божі перш за все бажають знати, чого чекає від них Бог, аби своїми ділами прославити Його. Господь подбав про все необхідне, щоб серця і життя усіх Його послідовників знаходились під керівництвом божественної благодаті і щоб вони могли бути яскравими світильниками у світі. ВХ 79.7

Вірні юнаки-євреї володіли визначними природними здібностями і найвищою культурою інтелекту, посідали почесні місця в суспільстві, але це не примусило їх забути Бога. Їхні здібності перебували під освячуючим впливом божественної благодаті. Своєю непохитною вірністю вони прославляли Того, Хто покликав їх із Темряви до Свого чудового світла (Освячене життя, c. [38-40]). ВХ 79.8