Відображаючи Христа

7 березня. Освячення триває усе життя

“Бо Той, Хто освячує, і ті, які освячуються — всі від Єдиного. З тієї причини Він не соромиться називати їх братами” (Євр.2:11) ВХ 72.1

Каючись і роздумуючи з покірливою вірою про Ісуса, Котрий прийняв смерть за гріхи людства і поніс наші скорботи, ми вчимося ходити Його слідами. Споглядаючи на Нього, ми змінюємося на Його божественну подобу. І коли це перетворення відбувається в нас, ми не будемо більше претендувати на власну праведність, але звеличуватимемо Ісуса Христа, покладаючись у своїй безпорадності на Його заслуги. ВХ 72.2

Наш Спаситель завжди засуджував самоправедність. Він навчав Своїх учнів, що релігією, в найвищому розумінні цього слова, є така релігія, котра виявляє себе у спокійній, ненав'язливій манері. Він застерігав, щоб вони чинили добрі діла непомітно, не на показ, не для отримання похвали або шани від людей, а на славу Божу, чекаючи нагороди в майбутньому. Якщо вони чинитимуть добрі діла задля людської похвали, то не одержать нагороди від Отця свого Небесного. ВХ 72.3

Христос навчав Своїх послідовників молитися не для того, щоб їх почули люди. “Ти ж, коли молишся у увійди в кімнату свою, зачини двері і помолися Отцю твоєму, Котрий в таїні, а Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно” (Матв.6:6). Ці слова Христа свідчать, що Він не схвалював фарисейської побожності. Вчення Його Нагірної проповіді виявляє, що доброчинні діла передбачають благородство їх виконання, а поклоніння Богові поширює дорогоцінний аромат тоді, коли вони звершуються скромно: у покаянні та покорі. Чисте спонукання освячує дію. ВХ 72.4

Справжнє освячення — це повна узгодженість із волею Бога. Тоді бунтівні думки і почуття перемагаються, а голос Ісуса пробуджує нове життя, котре наповнює собою усе єство. Воістину освячені люди не вважатимуть свої думки мірилом добра і зла... Справжнє освячення — це щоденна робота над собою, яка триватиме все життя. Хто бореться зі щоденними спокусами, перемагаючи свої гріховні нахили, та прагне святості серця і життя, ті не вихвалятимуться своєю святістю. Вони постійно голодні та спраглі праведності. Гріх постає перед ними вкрай огидним... ВХ 72.5

Воістину праведні люди, котрі щиро люблять і бояться Бога, носять одяг Христової праведності і в час благополуччя, і в час лиха (Освячене життя, c. [8]). ВХ 72.6