Відображаючи Христа

3 березня. Ми маємо повноту в Христі

“Коли ж ми визнаємо гріхи наші, то Він, вірний і праведний, простить нам гріхи наші і очистить мас від усякої неправди” (1Йоан.1:9). ВХ 68.1

Коли грішник споглядає незрівнянну красу Ісуса, гріх втрачає для нього свою привабливість, бо він бачить Того, Хто “визначніший від десятків тисяч інших”, Хто — “увесь пожадання”. На власному досвіді він переконується в силі Євангелія, широчінь задуму якого дорівнює хіба що величі його призначення. ВХ 68.2

Ми маємо живого Спасителя. Його немає в новому гробі Йосипа: Він воскрес із мертвих та вознісся на небо як Замісник і Поручитель кожної віруючої душі... Грішник отримує виправдання через заслуги Ісуса, і цим Бог визнає повноту заплаченого за людину викупу. Те, що Христос був слухняним до смерті і смерті хресної, є запорукою прийняття Отцем розкаяного грішника У такому разі чи можемо ми бути нерішучими, сумніватися і вірити, вірити і сумніватися? Ісус є запорукою того, що Бог приймає нас. Ми користуємося прихильністю Бога не тому, що володіємо якимись заслугами, а тому, що віримо в “Господа — нашу Праведність”. ВХ 68.3

Ісус перебуває у Святому святих, аби заступатися перед Богом за нас. Він ані на хвилину не припиняє представляти Свій народ досконалим у Ньому! Однак, хоч Ісус представляє нас у такому світлі перед Отцем, ми не повинні вважати, що можемо зловживати Його милістю і бути легковажними, байдужими людьми, котрі потурають своїм слабостям. Христос не є служителем гріха. Ми маємо в Ньому повноту і прийняті в Улюбленому лише тоді, коли перебуваємо в Ньому вірою. ВХ 68.4

Ми ніколи не досягнемо досконалості завдяки своїм добрим вчинкам. Людина, котра бачить Ісуса вірою, відкидає власну праведність. Вона вважає себе недосконалою, а своє розкаяння — недостатнім; її незламна віра і навіть найцінніша жертва видаються їй мізерними, а тому вона покірно схиляється біля підніжжя хреста. І тут до неї звертається голос від Божого Слова. Вкрай здивована, вона чує слова: “Ви маєте в Ньому повноту” (Колос.2:10). Тепер її душа спокійна. Їй вже не потрібно вишукувати в собі якесь достоїнство або заслуги, щоб отримати через них Божу прихильність. ВХ 68.5

Споглядаючи на Агнця Божого, Котрий бере на Себе гріх світу, людина отримує мир Христа, адже поряд з її іменем записане прощення, і вона приймає Слово Боже: “Ви маєте в Ньому повноту”. Як же важко людям, котрі звикли плекати сумнів, збагнути цю велику істину!.. Але який мир дає вона душі, яким життям сповнює її! (Ознаки часу, 4 липня 1892 р.). ВХ 68.6