Відображаючи Христа

5 січня. Безмежна співчутливість Христа

“Щоб справдилося те, що сказав пророк Ісая, промовляючи: ‘Він узяв наші немочі, і недуги поніс’” (Матв.8:17). ВХ 7.1

Наш Господь Ісус Христос прийшов у цей світ як невтомний Слуга в людських потребах. “Він узяв наші немочі, і недуги поніс”, щоб допомагати людям у кожній їхній нужді. Він прийшов, щоб зняти з нас тягар хвороб, нещастя й гріха. Його місія полягала у тому, щоб дарувати людям повне відновлення; Він прийшов дати їм фізичне здоров'я, душевний спокій і досконалий характер. ВХ 7.2

Різними були життєві обставини і потреби тих, хто шукав Його допомоги, але кожний, хто приходив до Нього, отримував її. Від Христа виходив потік цілющої сили, який оздоровлював тіло, розум і душу людини. ВХ 7.3

Служіння Спасителя не обмежувалося певним часом або місцем. Його співчутливість не знала меж. Його робота зцілення та проповідування відзначалася таким розмахом, що в Палестині не знайшлося б достатньо великого приміщення, аби вмістити безліч народу, що приходив до Нього. Зелені схили галілейських пагорбів, жваві дороги, берег моря, синагоги — будь-яке місце, куди можна було принести до Ісуса хворих, ставало лікарнею, де Він трудився. У кожному місті, містечку, селищі, через які Спаситель проходив, Він клав руки на недужих і оздоровлював їх. Усюди, де людські серця були готові прийняти Його вістку, Він потішав їх запевненнями В любові їхнього Небесного Отця. Удень Він служив людям, які приходили до Нього, а в вечорі наділяв увагою тих, хто мусив цілий день тяжко працювати, аби заробити мізерний гріш на шматок хліба для своєї сім'ї. ВХ 7.4

Ісус ніс величезний тягар відповідальності за спасіння людей. Він знав: якщо не відбудуться докорінні зміни у принципах і намірах людства, — усі загинуть. Ця думка пригнічувала Його душу і ніхто не міг по-справжньому оцінити величину покладеної на Нього відповідальності. Самотньо Він проніс її через Своє дитинство, юність і зрілі роки... ВХ 7.5

Щодня Він зустрічався з випробуваннями та спокусами; з дня на день стикався зі злом і на власні очі бачив, яку силу воно має над тими, кого Він прагнув благословити і спасти. Однак Ісус не втрачав мужності і не падав духом. Він завжди був терплячим, життєрадісним і страдники сприймали Його як вісника миру й добра. Він знав потреби чоловіків і жінок, дітей і молоді й запрошував усіх: “Прийдіть до Мене”. В містах і селищах, де пролягав Його шлях, Він був життєдайним потоком, що приносить відновлення й радість (Служителі Євангелія, c. [41]). ВХ 7.6