Відображаючи Христа

Листопад. Як люди відображали Христа

1 листопада. Божі діти повинні бути носіями світла

“Так нехай ваше світло світіть перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла та прославляли Отця вашого Небесного” (Матв.5:16). ВХ 346.1

Бог ніколи не мав на меті робити людські погляди та судження наріжним каменем Своєї справи. Коли б Він не задумував якусь особливу справу, у Нього завжди були люди, готові виконати її. У кожному столітті, коли Божественний голос запитував: “Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?”, — у відповідь звучало: “Ось я — пошли мене!” (Ісая 6:8). У давнину Господь спілкувався з людьми, які мали різні обдарування. Авраам, Ісаак, Яків, Мойсей з його тихістю і мудрістю, талановитий Ісус Навин — усі вони були використані в Божому служінні. Музика Маріами, мужність та благочестя Дебори, дочірня прихильність Рути, послух та вірність Самуїла — усе було необхідне. У визначений час покарання Єзавелі Бог використав Іллю з його суворістю. ВХ 346.2

Бог не пошле Свого Духа тим, хто не використовує небесного дару. Але хто забуває себе, намагаючись просвітити, підбадьорити, благословити інших, ті зростатимуть у силі та здібностях. Чим більше даємо, тим більше отримуємо (Південний сторож, 31 жовтня 1905 р. або Рев'ю енд Геральд, 29 травня 1900 р.). ВХ 346.3

В усі часи “Дух Христа, що пробував у нас” (1Петр. 1:11), робив дітей Божих світлом для їхніх сучасників. Так, Йосиф був носієм світла в Єгипті. Своєю чистотою, доброчинністю й синівською любов'ю він проповідував Христа серед ідолопоклонників. На шляху до обітованої землі вірні з народу ізраїльського були світлом для навколишніх народів. Через них Бог відкривався світові. Від Даниїла та його товаришів у Вавилоні, від Мардохея у Персії сяяли яскраві промені світла в темряві царських палаців. Подібним чином сучасні учні Христа повинні стати світочами на шляху до небес; через них краса характеру і милість Небесного Отця відкриваються людям, які живуть у темряві, маючи неправильне уявлення про Бога. Зауважуючи їхні добрі вчинки, інші прославляють Отця, що на небі; їм стає зрозумілим, що на престолі Всесвіту є Бог, характер Якого гідний хвали та наслідування. Божественна любов, запалена в серці, характер, подібний до Христового, дають змогу людям цього світу побачити Небо і зрозуміти, наскільки воно прекрасне. ВХ 346.4

Таким чином, люди починають вірити в “любов, яку Бог має до нас” (1Йоан.4:16). Зіпсуті та гріховні серця очищаються і змінюються, щоб з'явитися “перед Його славою непорочними в радості” (Юда 24) (Небесні принципи щасливого життя, c. 35). ВХ 346.5