Відображаючи Христа

23 вересня. Шанобливе ставлення до покритих сивиною працівників

“Перед сивим волоссям мусиш підвестись і особу старого шануватимеш; і боятимешся Бога свого. Я — Господь!” (Левит 19:32). ВХ 303.1

Історія Йоана яскраво свідчить, як Бог ставиться до працівників, котрі вже в літах. Коли Йоан був засланий на острів Патмос. багато людей вважали, що його служіння завершилося, що він вже подібний до старої надломленої тростини, яка ось-ось зламається. Однак Господь вважав за потрібне використати його і в цих обставинах. Перебуваючи далеко від місця колишньої духовної праці, Йоан не припиняв свідчити про істину. Навіть на Патмосі він знайшов товаришів, яких привів до Христа. Він сповіщав їм радісну вістку про воскреслого Спасителя, Котрий заступається за Своїх дітей у небесному святилищі до часу Свого Другого повернення на Землю, коли забере їх до Себе. За всі попередні роки життя Йоан не отримав стільки видінь з Неба, скільки мав у похилому віці. ВХ 303.2

Нам слід з ніжністю дбати про тих, які протягом усього життя працювали на Божій ниві. Ці вірні працівники вистояли під натиском гонінь і випробувань. Вони можуть страждати від старечих недугів, але їхній талант і досвід дозволяє їм залишатися на своєму місці в Божій справі. Хоча вони втомились і не можуть нести важкої ноші, яка під силу молодим, проте їхні поради важко переоцінити. ВХ 303.3

Вони не раз помилялися, але багато чого навчилися на своїх невдачах і нині знають, як уникнути небезпеки. Вони зносили труднощі та випробування, і хоч тепер не такі енергійні, як раніше, Господь не тільки не відмовляється від них, але й наділяє їх особливою благодаттю та пізнанням... ВХ 303.4

Люди, котрі у важкий час служили своєму Господеві, зносили злидні, але залишилися вірними Йому, тоді як чимало інших зрадили істину, повинні користуватися любов'ю та повагою. Господь бажає, аби молодь, спілкуючись із ветеранами віри, набула мудрості, твердості і розсудливості, розуміючи, яка це перевага — жити поруч із ними. ВХ 303.5

Святий Дух спонукує людей, які присвятили своє життя служінню Христові, наприкінці свого земного шляху докладно розповідати про всі свої досвіди, пов'язані з працею на Божій ниві. А новонаверненим слід перечитувати літопис чудових стосунків Господа зі Своїм народом, щоб знати, як Його безмежна доброта визволяла Його рабів з біди. Бог хоче, аби старші віддані Богу працівники перебували на належному місці, виконуючи свою роль у спасінні людей від бурхливого потоку зла; щоб вони не складали своєї зброї, доки Він не накаже їм. (Дії апостолів, c. [572-574]). ВХ 303.6