Відображаючи Христа

13 серпня. Відкрий дорогоцінного Ісуса

“І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними... Пізніше вони сказали один одному: ‘Чи не палали серця наші в нас, коли Він говорив з нами по дорозі, пояснюючи нам Писання?’” (Лука 24:15-32). ВХ 255.1

Ми повинні говорити про Христа тим, хто про Нього ще не знає. При Цьому слід поводитися подібно до Христа. Де б Він не був: у синагозі, біля дорога, у хижому човні біля берега, на бенкеті у фарисея чи за столом митника — усюди Він говорив про вічні істини. Явища природи, події щоденного життя Він пов'язував зі словами правди. Серця Його слухачів горнулися до Нього, бо Він лікував хворих, заспокоював сумних, брав на руки і благословляв дітей. Коли Ісус починав говорити, вся увага зосереджувалася на Ньому і кожне Його слово було для багатьох людей животворними пахощами на життя. ВХ 255.2

Це повинно бути прикладом для нас. Де б ми не були, всюди шукатимемо можливість розповісти іншим про Спасителя. Якщо за прикладом Христа ми станемо чиниш добро, серця людей відкриються для нас так само, як відкривалися Йому. Не різко й грубо, але з тактом, підказаним нам божественною любов'ю, ми зможемо розповідати про Того, Хто “визначніший від десятків тисяч інших” і Хто “увесь... — люб'язність” (П.Пісн.5:10, 16). Це найбільш благородна пращ, в якій можемо використати свій талант мови (Наочні уроки Христа, c. [338-339]). ВХ 255.3

Приклад Христа вміло пов'язувати Свою діяльність з інтересами людей повинен наслідувати кожний, — як той, хто проповідує Його Слово, так і той, хто приймає Євангеліє благодаті. Не уникайте людського товариства і не стороніться інших. Щоб працювати серед усіх верств суспільства, ми повинні йти назустріч людям, туди, де вони перебувають. Рідко буває, щоб вони шукали зустрічі з нами із власних спонукань. Не лише з кафедри можна зворушити людські серця божественною істиною. Є ще одне поле діяльності, можливо, скромніше, але дуже перспективне — це будинки бідняків, палаци знатних людей, лікарні, громадські місця розваг і відпочинку... ВХ 255.4

Куди б ми не йшли, в нашому серці повинен бути Христос. Відкривайте іншим привабливість нашого Спасителя... Завдяки громадським зв'язкам християни спілкуються з цим світом. Кожен, хто отримує божественне світло, повинен освітлювати дорогу тим, хто ще не знає світла життя... Христос задоволений Своїми послідовниками, коли вони — звичайні люди — причетні до божественної природи... Світло, яке освітлює їх, вони віддзеркалюють на інших праведними вчинками, в яких втілюється любов Христова (Христос — надія світу, c. [152-153]). ВХ 255.5