Відображаючи Христа

8 серпня. Любов — керівний принцип дій

“Будемо любити не словами... а ділом та правдою” (1Йоан.3:18). ВХ 250.1

Божественна любов найбільш зворушливо виявляється в закликові до чуйного, властивого Христові співчуття. Тільки людина, котра безкорисливо любить свого брата, відчуває справжню любов до Бога. Щирий християнин не допустить, аби той, кому загрожують небезпека й злидні, залишився без застереження й уваги. Він не буде уникати заблудлих і спокійно дивитися, ж вони все глибше занурюються у трясовину розпачу і збентеження, гинуть у битві із сатаною. ВХ 250.2

Люди, які ні разу не відчули ніжної, всеперемагаючої любові Христа, не можуть вести інших до Джерела життя. Любов Божа в серці — це стимулююча сила, яка спонукує людей являти Христа в мові, чуйності, співчутті й шляхетному впливові на життя усіх оточуючих. Хто бажає мати успіх, той повинен пізнати Господа і Його любов. На небі їх здатність до служіння оцінюється їхньою здатністю працювати й любити, як працював і любив Христос. ВХ 250.3

“Будемо любити не словами чи язиком, — пише апостол, — а ділом та правдою”. Християнин досягає досконалості лише при наявності внутрішнього спонукання допомагати і служити ближнім. Якщо віруюча людина живе в атмосфері любові, вона стає запахом життєдайним на життя і Бог отримує можливість благословити її працю. ВХ 250.4

Найвища любов до Бога і безкорислива любов один до одного — це найкращий дар, котрий може дати наш Небесний Отець. Ця любов — не миттєвий вияв, а Божий принцип, невичерпна сила. Вона не може зародитися в неосвяченому серці, але живе лише там, де царює Христос. “Ми любимо Його, бо Він раніше полюбив нас” (1Йоан.4:19). Любов керує вчинками людини, оновленої Божою благодаттю. Вона змінює характер, скеровує спонукання, стримує пристрасті й облагороджує почуття. Ця любов перебуває в серці, сповнює життя пахощами і цілюще впливає на оточуючий світ. ВХ 250.5

Йоан намагався показати віруючим, які чудові благословення вони отримають, виявляючи дух любові. Її спасаюча сила могла б підкорити собі всі інші спонукання і підняти людей над розбещеним впливом світу. І якби ця любов наповнила все їхнє єство та стала рушійною силою життя, вони беззастережно довірилися б Богові та Його Провидінню (Дії апостолів, c. [550-552]). ВХ 250.6