Відображаючи Христа

6 серпня. Прямуйте за Христом у служінні і самозреченні

“Але умалив Себе Самого, прийняв образ раба, ставши подібним до людини, і з вигляду став як чоловік” (Филп.2:7). ВХ 246.1

Чимало людей приймають Христа і живуть дійсно християнським життям, доки не змінюються обставини! Наприклад, стають власниками маєтку. Таким чином Бог випробовує їх, щоб побачити, чи будуть вони мудрими управителями. Однак люди не витримують такого випробування. Вони використовують для самодогоджання те, що повинні віддати на хліб для голодних і одяг для нагих. Божі діти з відчаєм кличуть до Господа під час скрути. Багато з них вмирають від браку найнеобхіднішого в житті... ВХ 246.2

Світ потребує вістки перестороги, і ця робота довірена нам. За будь-яку ціну необхідно втілювати істину в життя. Ми маємо стояти як воїни-добровольці, готові не лише піти на жертви, але, якщо потрібно, віддати й саме життя в служінні Богові. За короткий час здійсниться велика робота... Кожний, хто буде увінчаний перемогою завдяки благородним, рішучим зусиллям служіння Богові, матиме право зодягнутися в Христову праведність. Обов'язок кожного християнина — виступити проти сатани, високо здіймаючи закривавлений прапор Христового хреста... ВХ 246.3

Найважче проповідувати і втілювати у своє життя самозречення. Зажерливий грішник зачиняє двері серця для добрих вчинків, які могли б бути здійснені, але не здійснюються, оскільки гроші витрачаються на егоїстичні цілі. Однак ніхто не може зберегти Божу прихильність, сповідуючи подвійні стандарти: тішитися спілкуванням зі Спасителем і в той же час залишатись байдужим до потреб ближніх, котрі не знають життя в Христі і гинуть у гріхах. ВХ 246.4

Христос дав нам дивовижний приклад самопожертви. Він не догоджав Собі, але віддавав Своє життя на служіння іншим. На кожному кроці Ісус приносив жертви, котрі ніколи й ніхто з Його послідовників не зможе принести хоча б тому, що вони ніколи не займали того становища, яке займав Він до Свого приходу на нашу Землю. Він був Вождем небесного воїнства, але прийшов у світ, щоб постраждати за грішників. Він був багатий, але “збіднів заради нас, щоб ми збагатилися Його убозтвом”. Полюбивши нас, Він залишив Свою славу, прийняв на Себе образ раба і віддав за нас Своє життя. А що ми віддаємо Йому? ВХ 246.5

Прямуючи за Ним шляхом самозречення, підіймаючи й несучи за Ним свій хрест в домівку Небесного Отця, ми своїм життям являємо красу характеру Христа. На жертовнику самозречення — місці, визначеному Господом для зустрічі Бога і людини, — ми отримуємо з Божої руки небесний факел, який освітлює наше нутро і відкриває потребу перебування в нас Христа (Рев'ю енд Геральд, 31 січня 1907 р.). ВХ 247.1