Відображаючи Христа

18 січня. Виявляючи дух і силу Христа

“А слуги відповіли: ‘Ніколи ще не промовляла людина, як Цей Чоловік’” (Йоан.7:46). ВХ 22.1

Коли Ісус проголошував Нагірну Проповідь, поруч із Ним перебували Його учні, а також безліч народу; відчуваючи велике зацікавлення, всі намагалися бути якомога ближче до Нього. Усі чекали чогось надзвичайного. Уважний, зосереджений вираз облич свідчив про глибокий інтерес слухачів. Увага всіх була прикута до Промовця. Його очі світилися невимовною любов'ю, а небесний вираз обличчя надавав особливого змісту кожному Його слову. У цьому натовпі присутніх перебували й небесні ангели. Тут також був і ворог людських душ зі своїми злими ангелами, готовий, наскільки це можливо, протидіяти впливу Небесного Вчителя. ВХ 22.2

Істини, котрі проголошував Ісус, пройшли крізь віки, залишаючись світлом серед загальної темряви омани. Багато хто знаходили в них те, чого найбільше потребує душа, — надійну основу віри і практичних діл. Але в цих словах, сказаних найбільшим з будь-коли знаних світом Учителів, повністю відсутнє бажання похизуватися людським красномовством. Його мова зрозуміла, а думки та почуття висловлені надзвичайно ясно. Їх можуть зрозуміти бідні, неосвічені, прості люди. Господь небес у Його милості й доброті звертався до душ, задля спасіння яких Він прийшов. Він навчав їх як можновладний, виголошуючи слова вічного життя. ВХ 22.3

Усі повинні якнайстаранніше наслідувати Небесний Взірець. Хоча люди не відчувають у собі сили, котру мав Ісус, вони можуть настільки з'єднатися із Джерелом сили, що Ісус перебуватиме в них, а вони — в Ньому; Його Дух та сила виявлятимуться в них. ВХ 22.4

“Ходіть у світлі, як Він є у світлі”. Любов до земного та егоїзм розлучають людину з Богом. Вістки, котрі посилаються з небес, викликають опір. Вірні свідки Христа й істини викриватимуть гріх. Їхні слова, немов удари молота, розбиватимуть закам'янілі серця, і як вогонь, пожиратимуть окалину. Існує постійна потреба в щирих, рішучих вістках застереження. У Бога завжди є люди, вірні своєму обов'язку. У потрібний час Він посилає Своїх щирих вісників виконувати роботу Іллі (Свідоцтва, т.5, с. [253-254]). ВХ 22.5

Високоосвічені, видатні особистості прийняли найцінніше вчення від смиренних християн, яких усі вважали неписьменними. Але ці невідомі учні здобули освіту в найвищій з усіх шкіл. Вони сиділи біля ніг Того, Хто говорив так, як не говорила жодна людина на землі (Христос — надія світу, c. [251]). ВХ 22.6