Відображаючи Христа

4 травня. Прославляйте Бога в дусі й тілі своєму

“Адже ви куплені дорогою ціною. Отже, прославляйте Бога в тілі своєму і в дусі своєму, бо вони Божі” (1Кор.6:20). ВХ 137.1

Як нам іти за Христом, щоб учитися в Нього — нашого Вчителя? Ми повинні досліджувати Його Слово, знайомитися з Його життям і вчинками. Слова Ісуса слід приймати як духовний хліб для наших душ. Де б людина не опинилася, вона всюди побачить залишені Господом сліди. Ми правильно чинимо, коли ідемо за Ним. Нам необхідно плекати Дух, Яким Він говорив. Наше завдання — представляти істину такою, якою вона є в Ісусі. Ми повинні іти за Ним з особливою чистотою серця та любов'ю. Ми маємо бути схованими з Христом у Бозі. “І коли з'явиться Христос, наше життя, тоді і ми з'явимося з Ним у славі...” ВХ 137.2

Натхненний Божим Духом апостол Павло пише, щоб усе, що ми чинимо, навіть їмо чи п'ємо, робили не через обжерливість, а з почуттям високої відповідальності — “усе робіть на славу Божу”. Необхідно старанно дбати про кожну складову частину людського організму; слід остерігатися, аби їжа, яку споживаємо, не впливала негативно на наш мозок та не усувала з нашого розуму піднесені, святі думки. ВХ 137.3

“Чому я не можу робити того, що мені подобається?” — запитують декотрі так, ніби ми намагаємося позбавити їх великого блага, в той час як ми просто доводимо важливість правильного харчування та узгодженості своїх звичок зі встановленими Богом законами. ВХ 137.4

Кожна особистість має свої права; у кожного своя індивідуальність, а тому ніхто не повинен розчинятися в особі іншої людини. Усі мають право діяти самостійно за велінням власного сумління. Стосовно ж нашої відповідальності і впливу, то ми зобов'язані своїм життям Богові. Життя ми отримали не від людини, а тільки від Бога. Ми належимо Йому, оскільки Він не лише створив, а й викупив нас. Наші тіла не є нашою власністю, тому ми не маємо права недбало ставитися до них, особливо ж — калічити згубними звичками, які ведуть до непоправних Наслідків і роблять людину нездатною належним чином служити Господу. Наші таланти і життя належать Йому. Він постійно опікується нами, забезпечуючи нормальне функціонування організму. Якщо б Він залишив нас хоча б на мить, ми померли б. Ми маємо раз і назавжди усвідомити свою абсолютну постійну залежність від Бога. ВХ 137.5

Коли ми починаємо розуміти суть нашого ставлення до Бога і Його — до нас, то засвоюємо важливий урок. “Хіба ви не знаєте, що... ви не свої? Адже ви куплені дорогою ціною”, — ці слова повинні закарбуватися в нашій пам'яті, щоб ми завжди усвідомлювали Боже право на все, чим володіємо, і на нас самих. Ми повинні навчитися правильно ставитися до кожного Божого дару, яким Він наділяє нас, аби, як куплена Христом власність, ми могли здійснювати для Нього розумне, приємне Йому служіння (Особливі свідоцтва, серія А, № 9, с. [58-59]). ВХ 138.1