Відображаючи Христа

13 січня. Христос визнавав людську гідність

“А тепер ви у Христі Ісусі, що були колись далекі, стали близькими Христовою кров'ю. Бо Він — наш мир, Котрий вчинив із двох одне і зруйнував перегороду; яка стояла посередині ворожнечі” (Єфес.2:13-14). ВХ 16.1

Христос не визнавав відмінностей ані національних, ані за званням чи переконаннями. Книжники та фарисеї хотіли зробити небесні дари місцевим, національним привілеєм, недоступним для решти членів всесвітньої Божої родини. Але Христос прийшов, щоб зруйнувати всі перепони. Він прийшов показати, що Його дар милосердя й любові належить так само всім, як повітря, світло чи відсвіжаючий дощ. ВХ 16.2

Життя Христа започаткувало релігію, позбавлену каст; релігію, в якій юдей і язичник, вільний і раб пов'язані братніми узами й рівні перед Богом. На Його дії не впливали жодні політичні міркування. Він не робив різниці між своїми і чужими, друзями та ворогами. Душа, спрагнена води життя, — ось що було приємне Його серцю. ВХ 16.3

Жодну людину Він не обминув як безвартісну; Він дарував Свою цілющу силу кожній душі. У якому б товаристві Він не перебував, Його уроки завжди відповідали часу та обставинам. Усяка зневага чи презирство, виявлені людьми у відносинах один з одним, ще більше переконували Його, що вони потребують Його божественно-людського співчуття. ВХ 16.4

Ісус прагнув вселити надію в найбільш зачерствілі безперспективні душі, даруючи їм впевненість у можливості стати непорочними і невинними, сформувати характер, який свідчитиме, що вони є правдиві Божі діти. ВХ 16.5

Часто Він зустрічав людей, поневолених сатаною, неспроможних вирватися з його тенет. До таких — розчарованих, хворих, спокушуваних, грішних — Ісус звертався з найніжнішим співчуттям, зі словами, яких вони потребували і які могли зрозуміти. Він зустрічав і таких, котрим доводилося провадити запеклу боротьбу з ворогом людських душ. Він підбадьорював їх, щоб вони могли встояти; запевняв їх у перемозі, тому що ангели Божі на їхньому боці і допоможуть усе подолати. ВХ 16.6

За столом митників Він займав місце почесного гостя, визнаючи Своїм співчуттям і добротою їхню людську гідність; і люди палко бажали виправдати Його довір'я. На їхні спраглі серця Його слова зливалися з благословенного, життєдайною силою. У них пробуджувалися нові прагнення; для цих покидьків суспільства відкривалися перспективи нового життя. ВХ 16.7

Хоча Ісус був євреєм, Він вільно спілкувався з самарянами... І коли Він простим людським співчуттям притягував їхні серця до Себе, Його божественна благодать дарувала їм спасіння, відкинуте юдеями (Служіння зцілення, c. [25]). ВХ 17.1