Відображаючи Христа

Січень. Відображаючи Христа — наш досконалий приклад

1 січня. Христос — одне з Отцем

“Ось Діва ... народить Сина, і дадуть ім'я Йому Еммануїл, що означає: З нами Бог” (Матв.1:23). ВХ 3.1

Світло пізнання слави Божої видиме в особі Ісуса Христа. Господь Ісус Христос споконвіку був і є одне з Отцем. Він — “образ Божий”, образ Його величі й сили, “сяйво Його слави”. Він для того й пришов у наш світ, щоб відкрити цю славу. Син Божий прийшов на землю, оповиту темрявою гріха, щоб відкрити світло Божої любові, щоб бути “Богом з нами”. Тому і було передречено у пророцтві: “І дадуть Йому ім'я Еммануїл”. ВХ 3.2

Прийшовши на землю, щоб жити серед нас, Ісус повинен був відкрити Бога як людям, такі ангелам. Він був Словом Божим, Його втіленою думкою. У молитві за Своїх учнів Він сказав: “Я ім'я Твоє відкрив людям” — “добрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий”, — “щоб любов, якою Ти нею Мене полюбив, була в них і Я в них”. Але це відкриття зроблене не тільки для Його дітей, народжених на землі. Наш невеличкий світ є своєрідним навчальним посібником для Всесвіту. Чудова мета Божої благодаті і таємниця викупляючої любові становлять тему того, “на що бажають дивитися ангели”, тему, яка залишиться предметом дослідження впродовж нескінченних віків. Як викуплені землі, так і безгрішні мешканці інших світів будуть знаходити у хресному подвигу Христа джерело мудрості і пісень. Вони побачать, що слава, яка поширюється від лиця Ісуса, — це слава жертовної любові. У світлі Голгофи всі зрозуміють, що Закон самовідданої любові є законом життя для землі й неба; що любов, яка “не шукає свого”, має походження від Бога, і в образі Смиренного і Покірного виявляється характер Того, Хто перебуває у неприступному для людини світлі... ВХ 3.3

Ми бачимо Бога в Ісусі. Споглядаючи Ісуса, ми зауважуємо, що слава нашого Бога полягає у тому, щоб віддавати. “Сам Я від Себе нічого не дію”, — говорить Христос... “Як живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем”... “Не шукаю ж Я власної слави, але слави Того, Хто послав Мене” (Йоан.8:28; 6:57; 8:50; 7:18). У цих словах проголошується великий принцип — Закон життя у Всесвіті. Все, що Христос отримав від Бога, Він узяв, щоб знову від дати. Цей же принцип діє і в Царстві Небесному — у Його служінні для всіх створених Богом істот. Через улюбленого Сина Отець виливає на всіх життєву енергію, і через Сина вона повертається у потоках хвали і радісного служіння до великого Джерела усього сущого. Таким чином, у Христі отримує завершення система благодійств, у якій розкривається Закон життя та його великий Податель (Христос — надія світу, c. [19-20]). ВХ 3.4